Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Наставного В.В., Слинька С.С., за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2013 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за те, що вони маючи умисел, спрямований на вербування і переміщення людей на територію Російської Федерації з метою їх трудової експлуатації, за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими слідством особами, в період з квітня 2009 по жовтень 2010 року, використовуючи уразливий стан потерпілих внаслідок тяжкого матеріального становища, шляхом обману, пообіцявши гарну роботу та високий заробіток у Росії, завербували та перемістили за їх згодою через державний кордон України на територію Російської Федерації ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Поселивши їх у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 та відібравши паспорта громадян України, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та невстановлені слідством особи примусили потерпілих просити милостиню і збирати з громадян не менше 5 000 грн. в день за виконання патріотичних пісень у громадських місцях, а ОСОБА_11 - перевозити останніх автомобілем до місця збирання милостині. Грошові кошти, зібрані за день, відбиралися, праця не оплачувалась.

Крім того, ОСОБА_5 за невстановлених слідством обставин незаконно придбав вогнепальну зброю: револьвер "наган" калібру 7,62 мм з одним патроном у барабані, автоматичний пістолет "браунінг" калібру 7,65 мм з п'ятьма патронами, та 87 бойоприпасів, які ОСОБА_5 зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 без передбаченого законом дозволу до вилучення 15 листопада 2011 року під час обшуку працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав..

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи та дані про їх особу, зокрема, те, що вони щиро розкаялися та сприяли розкриттю злочину, добровільно відшкодували заподіяну шкоду, раніше не судимі, позитивно характеризуються, обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Крім того, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, його дружина хворіє на сахарний діабет; ОСОБА_6 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, його дружина хворіє, дочка потребує операції на око, а також думку потерпілі, які претензій не мають і просили суворо не карати засуджених.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, звільнивши їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора без задоволення.