Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року.

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вирішені питання щодо речових доказів. В решті вирок суду залишений без зміни.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_2 22 січня 2011 року близко 21 год. 20 хв., керуючи технічно справним автобусом "Мерседес-Бенц 312Д" реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області перевезення пасажирів по міському маршруту і рухаючись по проїзній частині вул. Урицького, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, в результаті чого автобус занесло за межі лівого краю проїзної частини дороги де сталося зіткнення правою стороною автобуса з деревом та електричною опорою. Внаслідок порушення п. п. 1.5, 2.3, 12.1 правил дорожнього руху (1306-2001-п) ОСОБА_2 були спричинені потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознаками тривалого розладу здоров'я більше ніж на 21 день, а потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що судом не взяті до уваги щире каяття і повне визнання вини ОСОБА_2, добровільне відшкодування матеріальної шкоди і часткове відшкодування моральної шкоди потерпілим, позитивну характеристику засудженого, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, його сімейний стан і відсутність обтяжуючих покарання обставин. Просить звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі вимог ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, а призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність та неповноту досудового та судового слідства, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, задовільно характеризується в побуті, працює, має на утриманні непрацездатну дружину з малолітньою дитиною, частково відшкодував шкоду потерпілим і визнав ці обставини такими, що пом'якшують покарання. Врахувавши обставини скоєного злочину і наслідки, що настали, суд не знайшов підстав для застосування вимог ст. 75 КК України та обрав покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано із зазначенням в ухвалі відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.