Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 24 грудня 2004 року вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2006 року направлений для відбування призначеного покарання,

засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 29 травня 2006 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 травня 2011 року на 1 рік 7 місяців 13 днів,

засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду і визначено остаточне покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, будучи особами, які раніше вчинили розбій, діючи за попередньою змовою між собою, 9 жовтня 2011 року близько 18 год. 20 хв., знаходячись біля торгового павільйону по вул. Героїв Громадянської війни, 18 у м. Дніпропетровську, вчинили розбійний напад на ОСОБА_4, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я і заволоділи майном потерпілого на суму 3015 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційних скаргах з доповненнями засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінально закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважають, що матеріли справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого їм обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України. Розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій проведений однобічно, а рішення не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданої ним касаційної скарги, думку прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У касаційних скаргах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушується питання про перегляд судових рішень в касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана належна оцінка.

Так, суд першої інстанції, обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання потерпілого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві та які підтвердив у судовому засіданні. Дані показання потерпілого повністю узгоджуються з даними, що містяться в протоколах проведення очних ставок між ним та засудженими, під час яких він підтвердив факт скоєння щодо нього розбійного нападу засудженими. Також, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 - очевидця події злочину, та показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка лікаря ОСОБА_6, який надав суду пояснення стосовно характеру та часу утворення тілесних ушкоджень у потерпілого.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені всі доводи апеляцій засуджених, які аналогічні доводам поданих касаційних скарг, і обґрунтовано визнано їх такими, що не знайшли свого підтвердження. Усі наведені в апеляціях доводи належним чином перевірено й спростовано з зазначенням в ухвалі апеляційного суду належного обґрунтування. З висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.

За встановлених судом фактичних обставин дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно скоєння розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2 ст. 187 КК України.

При призначенні засудженим покарання суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахували тяжкість вчиненого засудженими злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особи засуджених, які раніше неодноразово судимі, а тому прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засуджених.

Підстав для призначення засудженим більш м'якого покарання або застосування ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без зміни.