Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Орлової С.О., Бех М.О.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_2: на користь Кіровоградської обласної лікарні - 34 565 грн витрат на лікування потерпілого; на користь ОСОБА_3 - 44 099 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 20 000 грн - моральної шкодиВирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.Згідно з вироком суду 5 серпня 2012 року приблизно о 5 год 40 хв ОСОБА_2, у стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем марки "ЗАЗ Деу Ланос Т13110 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі "Станція Цибулеве - Великі Байраки" Кіровоградської області в напрямку м. Кіровоград, грубо порушивши вимоги п.п. 1.10, 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час руху не був уважним, не обрав безпечної швидкості, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та його напрямок, відволікся від керування автомобілем, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом. У результаті таких дій ОСОБА_2 не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя, а в подальшому - на праве узбіччя і скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставить питання про зміну судових рішень та пом'якшення призначеного покарання шляхом застосування ст. 75 КК України. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин через необережність, щиро розкаявся, добровільно частково відшкодував завдану шкоду, є інвалідом 3-ої групи, має на утриманні малолітню дитину - інваліда дитинства. Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, за який його засуджено, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Вирішення судами питання про призначення покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

При цьому суди врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, який не має судимості в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліку не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - інваліда дитинства (т. 1, а. с. 136-138, 141, 143, 149-150).

Як обставину, що пом'якшує покарання, враховано щире каяття, а як обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд урахував обставини й дані про особу засудженого, на які захисник посилається у скарзі, та призначив мінімальне за строком покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Однак наведені дані, на думку колегії суддів, не дають достатніх підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, враховуючи обставини даного конкретного злочину. Засуджений, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив вимоги правил дорожнього руху, чим створив реальну загрозу для життя і здоров'я інших осіб. Такі дії призвели до тяжких наслідків для потерпілого, який через отриману черепно-мозкову травму став інвалідом 1-ої групи й на момент розгляду справи судом знаходився у стані коми (т. 1, а. с. 97-99, 202-203).

Призначене ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів та підстав для його пом'якшення не знаходить.

Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять вказівки на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 (4651-17) року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.