Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

при секретарі Григоренко Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010170000219, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Козятин

Вінницької області, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1, раніше судимого: 29 лютого 2012 року

Фастівським міськрайонним судом Київської області

за ч. 1 ст. 185 КК України до 90 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 лютого 2013 року ОСОБА_1 засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 лютого 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок, яким призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та залишити покарання яке було призначено судом першої інстанції. Вказує, що апеляційний суд при призначенні йому покарання не врахував його молодий вік, те, що він щиро розкаявся у вчиненому, давав правдиві та послідовні покази, сприяв розкриттю злочину. Також, посилається, що перебуває на диспансерному обліку з приводу захворювання шлунку, проживає разом з батьком пенсіонером, який має тяжкі хвороби.

На думку засудженого покарання яке призначене апеляційним судом є несправедливим, та не буде сприяти його виправленню.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 12 жовтня 2012 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, прийшов до складського приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_2, де таємно, повторно, через розбите вікно складу проник у середину та викрав звідти нову сантехніку на загальну суму 944 грн. З викраденим з місця скоєння злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі; думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Що стосується твердження засудженого про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, положеннями ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційний суд виконав вимоги цих законів.

Так, місцевий суд, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням статті 75 КК України послався на те, що тяжких наслідків чи значної шкоди злочином не заподіяно, викрадене майно знайдено та повернуто власнику. Враховано також судом особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, щиро розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, його молодий вік і відношення до вчиненого, позицію потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі.

Проте, апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією прокурора, прийшов до протилежних висновків, та скасував вирок місцевого суду, в частині призначення ОСОБА_1 покарання, постановивши власний вирок, при цьому послався на те, що в порушення вимог ст. 65 КК України судом першої інстанції фактично не враховано, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин, за місцем проживання останній характеризується задовільно, є особою раніше судимою за вчинення крадіжки.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд на законних підставах прийняв рішення про призначення покарання з його реальним відбуванням та погоджується з мірою покарання, визначеною апеляційною інстанцією, її рішення є законним і обґрунтованим, а тому на думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 які б тягнули зміну чи скасування вироку суду апеляційної інстанції, який відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Переконливих аргументів щодо явної несправедливості призначеного покарання ОСОБА_1 внаслідок суворості в касаційній скарзі колегія суддів не вбачає, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 433, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.