Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Гошовської Ю.М., засудженого ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за:

ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з діяльністю правоохоронних органів строком на 2 роки;

ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із діяльністю правоохоронних органів строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані із діяльністю правоохоронних органів строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Львівської митниці 51505,21 грн. збитків, завданих злочинами.

Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, працюючи на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Смільниця", будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, являючись працівником правоохоронного органу, недбало ставлячись до своїх службових обов'язків, 04.12.2011 року здійснив пропуск по смузі руху "зелений коридор" на митну територію України мікроавтобус марки FORD р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 із незаконним звільненням від митного контролю вантажу, який перевозився останнім у вказаному транспортному засобі.

Вказані дії ОСОБА_5 спричинили тяжкі наслідки у виді несплати до державного бюджету обов'язкових митних платежів в розмірі 51505, 21 грн., а також у виді підриву авторитету та престижу митних органів України.

Крім того, маючи на меті приховати факт своєї службової недбалості, ОСОБА_5, діючи всупереч інтересам служби, вчинив службове підроблення, завіривши особистою номерною печаткою №145 контрольний талон, виданий 04.12.2011 року ОСОБА_6 для проходження по "зеленому коридору" його транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 5 березня 2013 року вирок суду першої інстанції змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 367 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України.

Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 367 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з діяльністю правоохоронних органів строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади пов'язані з діяльністю правоохоронних органів строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

В решті вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що суди неправильно перекваліфікували дії ОСОБА_5 з ч.3 ст.364 на ч.1 ст. 367 КК України, що у свою чергу потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

У письмових запереченнях засуджений ОСОБА_5 просить касаційну скаргу прокурора відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог, викладених у ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, мотиви зміни обвинувачення, у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованого - підстави для цього.

З вироку ж, який постановив суд щодо ОСОБА_5 вбачається, що суд зазначених вимог закону не виконав.

Суд у вироку взагалі не навів доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 проявив недбалість при виконанні своїх службових повноважень при здійсненні митного контролю автомобіля під керуванням ОСОБА_6, які б дозволяли суду кваліфікувати дії засудженого як службова недбалість.

В порушення вимог ст. 334 КПК України суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 на ч.2 ст. 367 КК України, без наведення мотивів прийнятого рішення, послався на ті ж докази, якими органи обвинувачення обґрунтували вчинення засудженим, за тих же обставин, іншого, більш тяжкого службового злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

З обвинувачення пред'явленого ОСОБА_5 органами досудового слідства вбачається, що останній, незважаючи на чітко визначене коло службових обов'язків, умисно, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, вчинив службове підроблення, а саме завірив особистою номерною печаткою №145 контрольний талон для проходження по "зеленому коридору" транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню виданому 04.12.2011 року на транспортний засіб "FORD)", модель "ТРАNSІТ" з номерним знаком НОМЕР_1, та під час перетину Державного кордону України і проходження митного контролю ОСОБА_6, дав дозвіл останньому на в'їзд на територію України без проведення належного огляду транспортного засобу "FORD)", модель "ТРАNSІТ" з реєстраційним номером НОМЕР_1, незаконно звільнивши таким чином останнього від сплати обов'язкових митних платежів.

Перекваліфіковуючи дії засудженого з ч.3 ст.364 на ч.2 ст. 367 КК України суд першої інстанції зазначив, що корисливого мотиву у діях засудженого не було як і не було умислу на вчинення злочину в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, що є складовою частиною злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Твердження органу обвинувачення, що ОСОБА_5 діяв в інтересах ОСОБА_6 не відповідає дійсності, оскільки останній не звертався до підсудного з пропозицією надання неправомірної вигоди.

За змістом ст. 364 КК України зловживання владою або службовим становищем в інтересах третіх осіб не потребує доведеності корисливого мотиву зі сторони службової особи.

Суд першої інстанції, на заперечення вимог зазначеного закону, поклав в основу свого рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 саме відсутність корисливого мотиву у останнього.

Також, сумнівним є висновок суду про те, що не здобуто жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_5 діяв в інтересах третіх осіб, оскільки із показань ОСОБА_6, які наведені у вироку, вбачається, що він, проходячи митний контроль, взяв з собою в автомобіль трьох громадянок, з метою розподілення на них певної кількості товару, який би відповідав допустимим нормам, тобто діяв з метою незаконного звільнення себе від митних платежів.

Крім того, із вироку вбачається, що ОСОБА_5, відповідно до своїх службових обов'язків, зобов'язаний був здійснювати митний контроль та оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, перевіряти відповідність пред'явлених документів на проведення митного контролю та їх оформлення.

Разом з тим, суд першої інстанції умисне ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із службовим підробленням, помилково розцінив, як вчинення ним необережного злочину - службової недбалості та умисного злочину - службового підроблення.

За таких обставин вирок суду неможливо визнати законним, а тому він підлягає скасуванню.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, за апеляціями прокурора та захисника, зазначені недоліки закону не усунув, а тому не може бути визнана законною й вказана ухвала апеляційного суду.

Якщо, при новому судовому розгляді справи, буде доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, то покарання, призначене йому з застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м'яким.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.