Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора потерпілого Сахна Р.І., Шибко Л.В., Парусова А.М., ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні 17 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2013 року.

Зазначеною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку з передачею його на поруки громадській організації на підставі ст. 47 КК України, а справу закрито.

ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що він 3 серпня 2012 року близько 15 годин 10 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_5, що виникла на грунті особистих неприязнених відносин, металевою трубою умисно наніс останньому декілька ударів по тілу, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі потерпілий просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки є необґрунтованими. Вважає, що клопотання колективу оформлене з порушенням чинного законодавства, а відшкодування ОСОБА_6 шкоди не свідчить про його щире каяття у скоєному.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення потерпілого на підтримку своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу підприємства за його клопотанням за умови, якщо вона протягом одного року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Підставою такого звільнення є щире каяття особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку.

Також, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.

За наявності зазначених вище обставин, суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу.

Отже, виходячи з наведених положень закону, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд передати його на поруки організації "Ветеранів органів внутрішніх справ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області", де являється членом Ради організації. Колектив цієї громадської організації звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності із передачею його на поруки, що підтвердили оформленим належним чином рішенням загальних зборів колективу.

Крім того, в судовому засіданні місцевого суду, прокурор, який брав участь при розгляді справи в суді, не заперечував проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з цих підстав.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи повною мірою врахував обставини, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею на поруки колективу громадської організації.

Посилання потерпілого на те, що відшкодування ОСОБА_6 шкоди не свідчить про його щире каяття, колегія суддів визнає безпідставним, оскільки до ознак щирого каяття у випадку звільнення особи на поруки трудовому колективу віднесено визнання особою своєї вини та осуді свого вчинку, а також щиросердному запевненні трудового колективу у тому, що особа виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Апеляційний суд ухвалюючи рішення щодо ОСОБА_6, врахував всі обставини справи у їх сукупності та дотримався вимог ст. 377 КПК 1960 року належним чином умотивувавши своє рішення.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки є законними та обгрутованими, а тому підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги потерпілого ОСОБА_5 не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 23 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.