Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора Сахна Р.І., Шибко Л.В., Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 17 грудня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 2 квітня 2012 року.

Зазначеним вироком,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 020 грн.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 208 грн 86 коп., у відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 грн.

За вироком суду, 22 квітня 2012 року о 20 годині 00 хвилин, неподалік будинку № 19 по вул. Набережній в смт Березнегувате Миколаївської області

ОСОБА_6, помітив пакет із сміттям, який випав з салону автомобіля під керуванням ОСОБА_5, що зупинився поруч. ОСОБА_6, піднявши пакет, закинув його назад через вітрове скло водія у салон автомобіля та зробив зауваження ОСОБА_5 Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_6 удар рукою в обличчя, від чого той впав, а потім наніс чисельні удари руками та ногами в різні частини тіла, заподіявши ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 2 квітня 2012 року вирок місцевого суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 по відшкодуванню матеріальної шкоди змінено. Зменшено розмір стягнення з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 з 208 грн 86 коп. до 79 грн 16 коп.

У касаційній скарзі засуджений просить рішення судів скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року. Посилається на неправильну оцінку доказі по справі у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки вважає, що він діяв у стані необхідної оборони.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.

Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_5 злочину, його дії судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про необхідну оборону" № 1 від 26 квітня 2002 року (v0001700-02) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що 22 квітня 2012 року на зауваження ОСОБА_5, останній наніс йому удар в обличчя від якого він впав та почав наносити чисельні удари ногами по тілу; показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини, за яких засуджений наносив удари потерпілому; показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про наявність конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Ці показання узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, даними висновку судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень та іншими доказами у справі.

Твердження засудженого про те, що він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, перебуваючи в стані необхідної оборони, ретельно перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій та свого підтвердження не знайшли.

Приведені дані свідчать, що ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони, оскільки в момент нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з боку останнього не було ніякої загрози і не існувало суспільно-небезпечного посягання на життя і здоров'я засудженого. Свої висновки щодо доказів та їх оцінки суди належно мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини його вчинення, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді грошового стягнення, передбаченого санкцією статті, за якою його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 2 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.