Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора засудженого Сахна Р.І., Шибко Л.В., Парусова А.М., ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні 17 грудня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого - останній раз вироком Кам'янсько - Дніпровським районним судом Запорізької області від 25 серпня 2009 року за ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з іспитовим строком 3 роки, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кам'янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 серпня 2009 року остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.

За вироком суду, 9 липня 2012 року, о 8 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні ТЦ "Сільпо" по просп. Пролетарському у м. Бердянську Запорізької області, умисно із корисливих мотивів, з кредитної картки ПАТ КБ "ПриватБанк", що належала ОСОБА_6, таємно викрав грошові кошти у сумі 800 грн., чим спричинив останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_5 просить рішення судів змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, зокрема положень ст. 71 КК України та неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України. Вказує на безпідставне застосування судом ст. 299 КПК 1960 року, а також на суворість призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримку своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Засудженим у касаційній скарзі, як убачається з її змісту, порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, відсутністю в його діях умислу на таємне викрадення майна потерпілої. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій та їм дана належна оцінка.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року зазначені обставини перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, докладно пояснив обставини скоєного, а тому суд попередньо з'ясувавши, чи правильно розуміє підсудний зміст фактичних обставин, постановив визнати недоцільним дослідження усіх доказів по справі та розглянути справу у порядку ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року. При цьому місцевий суд роз'яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що справу місцевим судом розглянуто з дотриманням вимог процесуального закону.

Що ж стосується посилання засудженого на те, що потерпіла ОСОБА_6 добровільно передала йому свою кредитну картку, то це спростовується протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6, згідно якого потерпіла передала належну їй кредитну картку "ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5 для покупки продуктів, проте засуджений картку власниці не повернув, а наступного дня самовільно знімав грошові кошти із зазначеної картки для власних потреб (а.с. 14).

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України є вірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Вказаних вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_5 дотримався.

При цьому, відповідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК України.

Покарання призначене ОСОБА_5 із дотриманням ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, зокрема й ті, про які зазначено в касаційній скарзі, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе тільки за умови реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі. Підстав для пом'якшення покарання, як про це просить у скарзі засуджений, колегія суддів не вбачає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.