Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року та вирок Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2013 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 27, ч.1 ст. 279 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.),

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 279 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.),

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 279 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.),

Апеляційний суд, задовольнивши апеляцію прокурора, скасував зазначений вище вирок в частині призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання та постановивши свій вирок, призначив останнім покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.), а щодо ОСОБА_1 вирок місцевого суду залишив без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_1, працюючий директором ТОВ "Почерк", яке виступало судновласником СЧС "Віра" та МРТК "Надія", ОСОБА_3, будучи капітаном СЧС "Віра", ОСОБА_4 - другим помічником капітана МРТК "Надія", 05 січня 2012 року діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, умисно блокували транспортні комунікації ДП "Бердянський морський торговельний порт", розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, шляхом влаштування перешкод на водному шляху підхідного каналу, які порушили нормальну роботу транспорту в акваторії морського порту.

Так, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що відповідно до добового плану на проведення завантажувально-розвантажувальних робіт на території порту, затвердженого начальником порту, 05 січня 2012 року до причалу № 8 мало бути пришвартовано та підлягало завантаженню судно "Sithonia", яке по технічним можливостям могло бути завантажено лише на даному причалі, в 15.00 умисно, за власною ініціативою без погодження з диспетчером порту та Інспекцією державного портового нагляду, з метою блокування транспортних комунікацій надав вказівку капітану СЧС "Віра" ОСОБА_3 та другому помічнику капітана МРТК "Надія" ОСОБА_4 відшвартувати судна під їх керуванням з причалів № 5 та № 6, перевести їх у західну акваторію порту та пришвартувати їх до причалу № 8, та координував їх дії, не реагуючи при цьому на розпорядження капітана порту про заборону переміщення по вказаній частині акваторії у зв'язку із підходом та організацією швартування теплоходу "Sithonia".

ОСОБА_3, виконуючи зазначену домовленість, не реагував на вимоги диспетчера та капітана порту та умисно з метою блокування транспортних комунікацій порту, близько 15-01 год. відшвартував судно СЧС "Віра", перевів його у західну акваторію потру, де намагався пришвартувати судно до причалу № 8, не реагуючи при цьому на вимоги диспетчера та капітана порту про заборону переміщення по вказаній частині акваторії у зв'язку із підходом та необхідністю організації завантаження теплоходу "Sithonia".

Після цього, з метою недопущення зриву завантаження теплоходу "Sithonia" внаслідок пришвартування судна СЧС "Віра" до причалу № 8 адміністрацією порту було надано вказівку на опущення грейферів портових кранів, відшвартування буксиру-кантувальника та судна портового флоту. ОСОБА_4 близько 15-19 год., виконуючи зазначену домовленість, ігноруючи законні вимоги адміністрації морського порту, приєднався до дій ОСОБА_3 та хаотично маневрував, блокуючи при цьому підхідний канал морського порту та доступ до причалу № 8.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виконуючи попередню домовленість з ОСОБА_1, у період часу з 15-01 год. до 16-15 год. 05 січня 2012 року, ігноруючи законні вимоги адміністрації порту, порушуючи положення обов'язкових актів по ДП "Бердянський морський торговельний порт", правила режиму забезпечення нормальної діяльності морського порту, передбачені ст. 85 Кодексу торгівельного мореплавства України, хаотично маневруючи по акваторії морського порту, умисно продовжували блокування транспортної морської комунікації в акваторії порту в районі причалу № 8, чим створювали перешкоди для нормальної роботи інших морських транспортних засобів, їх руху та експлуатації, що призвело до порушення нормальної роботи транспорту.

У касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними за змістом, засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування вироків щодо них та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги зазначають, що висновки суду про наявність у діях об'єктивної сторони складу злочину не відповідають наявним у справі доказам, оскільки їх діями не було блоковано входу чи виходу із акваторії ДП "Бердянський морський торговельний порт", та вважають, що склад злочину взагалі відсутній, так як їх дії не спричинили суспільно-небезпечних наслідків у виді порушення нормальної роботи транспорту, а тому охоплювались складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КУпАП.

Вважають, що суди не надали оцінки їх доводам про відсутність умислу на вчинення блокування транспортних комунікацій, оскільки їх дії були спричинені необхідністю поповнення палива на суднах, у той час як низький рівень палива може призвести до перекидання судна та свідчить про аварійну ситуацію. Крім того зазначає, що суд порушив порядок дослідження доказів, оскільки у судовому засіданні не було допитано капітана та членів екіпажу теплоходу "Sithonia", показання яких мають значення для прийняття рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримання касаційної скарги ОСОБА_1, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як убачається із змісту касаційних скарг, засуджені обґрунтовуючи касаційні вимоги, з-поміж іншого фактично посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. Отже, касаційний суд при касаційному розгляді виходить із обставин справи, встановлених судом.

При перевірці матеріалів справи касаційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 279 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 279 КК України та кваліфікації їх дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

Висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочину відповідає встановленим судом обставинам справи та підтверджується дослідженими у судових засіданнях та детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, у тому числі даними, встановленими із показань самих засуджених, свідків, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ін.; даними, встановленими на підставі аналізу сукупності наявних у матеріалах справи письмових доказів, у тому числі протоколів огляду місця події, копій розпоряджень капітана порту суднам, переданих о 10-15 год. по пристроям зв'язку, відповідно до яких через підхід теплоходу "Sithonia" рух по акваторії порту слід здійснювати виключно з дозволу диспетчера порту, письмовими вказівками головного диспетчера порту з проханням до капітана МРТК "Надія" перешвартувати судно з причалу № 8 у зв'язку з підходом о 13-00 год. на вказаний причал теплоходу "Sithonia", виписками із багатоканального пристрою "Незабудка", відповідно до яких СЧС "Віра" та МРТК "Надія" попереджались про заборону швартування до причалу № 8, та відмовлялись припинити маневри, копіями виписок із суднових журналів буксира "Лейтенант Шмідт", який 05 січня 2012 року у період з 14-25 год. до 15-15 год. здійснював перешвартування МРТК "Надія" з причалу № 8, буксиру "Ластівка", який 05 січня 2012 року у період з 15-35 год. до 16-35 год. попереджував самовільне пришвартування СЧС "Віра" та МРТК "Надія" на причал № 8, повідомленням капітана теплоходу "Sithonia", про те, що теплохід під його керуванням став на рейд у зв'язку із інформуванням диспетчером про зайнятість причалу іншими суднами, що призвело до простою судна, додаткових витрат та затримки постановки його до причалу для завантаження, копією повідомлення ПП "Інстал" від 10 січня 2012 року, що внаслідок несвоєчасної постановки теплоходу "Sithonia" для завантаження, вантажовідправник прийняв рішення не відправляти вантаж через ДП "Бердянський морський торговельний порт", інших детально наведених у вироку доказів.

Доводи засуджених про відсутність умислу на вчинення злочину є безпідставними, оскільки засуджені, вчиняючи дії, передбачені ч. 1 ст. 279 КК України усвідомлювали фактичні обставини вчиненого, розуміли їх суспільну небезпечність і протиправність, а також те, що саме їх діями буде спричинено порушення нормальної роботи транспорту на території морського порту і бажали їх вчинити.

Обґрунтування доводів касаційних скарг засуджених тим, що їх дії були зумовлені необхідністю поповнення запасів палива з метою недопущення аварії внаслідок перекидання судна, а тому умислу на блокування транспортних комунікацій у них не було, ретельно перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій та відкинуті з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Твердження у касаційних скаргах про відсутність у діях засуджених об'єктивної сторони складу злочину у зв'язку з тим, від їх дій не настало суспільно небезпечних наслідків є необґрунтованими.

Так, як убачається з встановлених судом фактичних обставин, засуджені усупереч положенням законодавства та обов'язкових для виконання відомчих актів про необхідність дотримання наказів адміністрації морського порту вчинили умисні дії, які виявились у виді блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод на шляхах сполучення (транспортних комунікаціях) морського транспорту - водному шляху підхідного каналу морського порту.

Суспільно-небезпечні наслідки вчиненого злочину, що настали від дій засуджених, полягали у порушенні нормальної роботи транспорту. Порушення нормальної роботи транспорту як наслідок суспільно-небезпечного діяння у виді блокування транспортних комунікацій у свою чергу може виявлятись не тільки у припиненні чи значному скороченні транспортних перевезень, висадки чи посадки пасажирів, як про це зазначають засуджені у скаргах, а може полягати у тому числі й у зриві графіку руху транспортного засобу, затримці завантаження та відправки вантажу, простої судна.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично було спричинено зрив графіку руху теплоходу "Sithonia" та затримці його завантаження та відправки вантажу.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 279 КК України як вчинення у співучасті у ролі організатора блокування транспортних комунікацій, що порушило нормальну роботу транспорту, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 279 КК України як вчинення у співучасті у ролі виконавців блокування транспортних комунікацій, що порушило нормальну роботу транспорту.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.

З протоколу судового засідання вбачається, що учасники процесу не заперечували проти дослідження наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі і протоколів допиту окремих свідків на досудовому слідстві, а тому є безпідставними твердження засуджених про порушення порядку дослідження доказів, безпідставне оголошення у порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань капітана теплоходу "Sithonia".

Суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи апеляцій засуджених, у тому числі й ті, які аналогічні доводам їх касаційних скарг, зокрема, про відсутність у їх діях складу злочину та умислу на вчинення блокування транспортних комунікацій, обґрунтовано визнав їх безпідставними. При цьому апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а висновки про залишення апеляцій засуджених без задоволення належним чином мотивував з наведенням у вироку вичерпних підстав для прийняття такого рішення.

З урахуванням вищевикладеного, підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року та вирок Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.