Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні 10 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимостей, засуджено:

- за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки та з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки та з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

За ч. 1 ст. 209 КК України виправдано ОСОБА_2 за відсутністю складу злочину;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 5 ст. 191 КК України виправдано ОСОБА_3 за відсутністю складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено за цим законом йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 КК України за цією статтею звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки та з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю

Перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено за цим законом їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Згідно з наказом голови правління Кредитної спілки "Турбота" при міжнародній організації "Жіноча громада" ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Полтавської філії кредитної спілки (далі ПФ - КС) "Турбота" та відповідно до посадової інструкції наділений повноваженнями з організації поточної діяльність філії та укладання від імені спілки договорів і інших угод.

За іншим наказом голови правління КС "Турбота" на посаду бухгалтера-касира ПФ КС "Турбота" була призначена ОСОБА_3, яка за посадовою інструкцією була спеціалістом по керівництву і веденню фінансової діяльності ПФ КС "Турбота".

Використовуючи надані повноваження, ОСОБА_2, будучи службовою особою, що постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, заволодів чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також за попередньою змовою групою осіб з бухгалтерами-касирами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кримінальна справа відносно якої закрита внаслідок амністії, вчинили службове підроблення, а саме:

- в період з 2006 по 2008 роки до ПФ КС "Турбота" у різний час зверталися громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про надання кредитів, однак у задоволенні їх прохання було відмовлено, але документи, які вони подавали для видачі кредитів залишилися у спілці.

З метою заволодіння коштами кредитної спілки цим вирішив скористатися ОСОБА_2, який, залучивши для підробки документів бухгалтерів-касирів ПФ КС "Турбота" ОСОБА_4 та ОСОБА_3, стали підробляти кредитні договори на видачу кредитів на ім'я вказаних осіб та видаткові касові документи, на підставі яких ОСОБА_2 отримував кошти і привласнював їх, використовуючи на свої потреби.

Таким чином, в період з 23 травня 2008 року по 15 липня 2009 року ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів готівковими коштами ПФ КС "Турбота" на загальну суму 431070 грн., тобто в особливо великих розмірах.

Крім того, органами досудового слідства обвинувачувалися ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння коштами КС "Турбота" в період з 23 травня по 29 вересня 2008 року, та ОСОБА_2 - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, за фактом легалізації (відмивання) грошових коштів КС "Турбота" в сумі 212 520 грн. у період з 18 липня до кінця вересня 2008 року, за які вироком суду їх було виправдано у зв'язку з відсутністю в їх діях інкримінованих складів злочинів.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_2, через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить їх скасувати, а провадження по справі, в частині засудження за ч. 5 ст. 191 КК України, закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що у справі відсутні докази вини ОСОБА_2 у привласненні коштів, в основу вироку покладено суперечливі докази, не встановлено, чи дійсно були заподіяні збитки, кому саме, їх розмір та в чому полягають тяжкі наслідки. Захисник вказує на те, що ОСОБА_2, будучи службовою особою приватного права, не є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, захисник посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги його захисника, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення в частині його засудження за ч. 5 ст. 191 КК України через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а провадження по справі закрити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України в касаційному порядку захисником та засудженим не оспорюються.

Разом із тим, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 191 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також даними, що містяться у висновку судово-економічної експертизи та інших документах.

Підстав уважати, що свідки обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими доказами, зібраними по справі.

Усі наведені докази обгрунтовано покладено в основу як вироку, так і ухвали апеляційного суду.

Суд у відповідності до вимог ст. 67 КПК України (1960) оцінив докази у справі, та з дотриманням вимог статей 323, 333- 335 КПК України (1960) постановив вирок, належним чином умотивувавши своє рішення та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначених злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.

Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, аналогічні тим, що висловлені в його касаційній скарзі та касаційній скарзі засудженого, й з наведенням відповідних обґрунтувань дійшов правильного висновку про безпідставність його тверджень щодо недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.