Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 лютого 2013 року.

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням майна, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого та з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням майна.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 8 січня 2003 року в селі Догмарівка Генічеського району, зловживаючи довірою ОСОБА_3, шляхом обману заволодів належними останній грошима в розмірі 4220 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало на той час 22496 грн., та 661 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму, що є особливо великим розміром.

В липні 2003 року ОСОБА_1 знаходячись в селі Догмарівка Генічеського району, отримав в своє розпорядження від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2200 грн., які в подальшому умисно витратив на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

У вересні 2003 року ОСОБА_1 діючи повторно, аналогічно отримав в своє розпорядження 600 грн. від ОСОБА_5, які в подальшому умисно витратив на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 лютого 2013 року вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що вирок ґрунтується на показаннях потерпілих і свідків які по своїй суті є їх припущеннями і догадками. Вказує також про порушення права засудженого на захист під час досудового та судового слідства по справі. На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 аналогічно порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінальної справи щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки порушенням кримінально-процесуального закону під час досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати з підстав її невідповідності вимогам ст. 377 КПК України, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення поданих касаційних скарг у зв'язку з наступним.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі, якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно ч. 2 ст. 377 КПК України, при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави через які апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, співставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

У справі щодо ОСОБА_1 зазначені вимоги закону судом апеляційної інстанції повною мірою дотримано не було.

Засуджений і в його інтересах захисник подали умотивовані апеляції, в яких детально пояснили чому не погоджуються з висновками суду першої інстанції, та порушили питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок істотної неповноти досудового та судового слідства, неправильного застосування кримінального та істотних порушень кримінально-процесуального закону. Вказали, що вирок ґрунтується на доказах які є припущеннями і догадками заінтересованих осіб та на порушення права на захист. На обґрунтування своїх вимог в апеляціях навели доводи, які заслуговували на увагу і мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Однак, залишаючи апеляційні вимоги без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а аналогічно обмежився загальними посиланнями про підтвердження винності на показання потерпілих і свідків, не розкривши їх суті і не спростувавши доводи апеляцій.

Залишив апеляційний суд поза увагою і доводи апеляцій про порушення права на захист засудженого, які є небезпідставними.

Як убачається зі справи, ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочинів не визнавав і на свій захист просив допитати свідків, однак суд відмовив в цьому клопотанні. Але, відповідно до положень ч. 3 ст. 253 КПК України суд вправі був відмовити підсудному в задоволенні клопотання лише в разі, якщо докази, які пропонувалося дослідити, є неналежними чи недопустимими. Однак суд відмовив у задоволенні клопотань про допит свідків пославшись на непередбачену законом підставу. Тим самим суд порушив право підсудного на захист, передбачене п. 4 ст. 263 КПК України.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши в разі необхідності рішення про проведення судового слідства, а також перевірити кожен із доводів, наведених в апеляціях на вирок суду першої інстанції, в сукупності з доводами касаційних скарг, і з урахуванням усіх обставин справи ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 лютого 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.