Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Вергізової Л.А., потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_17, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_10 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2013 року,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 квітня 2013 року засуджено:

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

та ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного майна;

- за ч. 3 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визначено остаточне покарання кожному у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного їм майна.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди - 11 350 грн. 01 коп., моральної шкоди - 46 000 грн., на користь цивільного позивача ОСОБА_12 на відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судові витрати за проведення експертиз.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнано винними та засуджено за те, що вони, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в період з 23 год. до 23 год. 30 хв. 14 лютого 2012 року в парку по вул. Васильєва в смт. Цумань Ківерцівського району за попередньою змовою між собою напали на потерпілого ОСОБА_13 та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я останнього, завдали йому численні удари ногами по голові та тулубу, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При цьому засуджені відкрито заволоділи майном потерпілого на загальну суму 21 грн. 20 коп.

Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_11 завідомо залишили без допомоги потерпілого ОСОБА_13, який після побиття лежав на землі при температурі повітря близько -15, -16 градусів за Цельсієм. Засуджені не переконались у можливості потерпілого самостійно вжити заходи до самозбереження, не викликали швидку медичну допомогу і залишили місце злочину, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_13 внаслідок загального переохолодження тіла.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень, пом'якшення призначеного ОСОБА_11 покарання на підставі ст. 69 КК України та зменшення розміру стягнення моральної шкоди. Вказує, що суд не врахував, що ОСОБА_11 раніше не судимий, визнав вину, розкаявся, позитивно характеризується, частково відшкодував заподіяну шкоду, а також те, що засуджені викликали швидку допомогу та намагалися врятувати життя потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень, пом'якшення призначеного йому покарання на підставі ст. 69 КК України та зменшення розміру стягнення моральної шкоди. Вказує, що суд не врахував часткове відшкодування заподіяної шкоди, а також те, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_11

В запереченнях на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_5 просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтримали касаційні скарги, пояснення прокурора, потерпілої та її представника, які заперечували проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, та кваліфікація їх дій у касаційних скаргах не оскаржуються.

Посилання захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_10 на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок суворості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 135 КК України, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є тяжкими, конкретні обставини справи, особи винних, які не судимі, активно сприяли розкриттю злочинів, попросили вибачення у потерпілої, позитивно характеризуються, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, часткове відшкодування заподіяних збитків, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання в межах санкцій частин статей, за якими їх визнано винними.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Доводи касаційних скарг засудженого та захисника щодо неправильного вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди також є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, задовольнивши цивільні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, врахував конкретні обставини справи, за яких було скоєно злочини, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнали потерпілі, майновий стан засуджених та реальну можливість відшкодування ними заподіяної шкоди. Розмір відшкодування збитків відповідає вимогам ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, є розумним і справедливим.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_5, захисника ОСОБА_14 та засудженого ОСОБА_10 дійшов обґрунтованого висновку про те, що покарання, призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 135, ч. 1 ст. 70 КК України судом першої інстанції, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Оскільки в касаційних скаргах захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_10 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного засудженим покарання, а також для зменшення розміру моральної шкоди, вони задоволенню не підлягають.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_10 - без задоволення.