Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., за участю прокурора Голюги В.В., захисника ОСОБА_5, засудженої ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року,

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року засуджено:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Російської Федерації, не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, не судиму,

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй майна;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного їй майна.

Стягнуто судові витрати за проведення експертиз з ОСОБА_6 - 4 613 грн. 78 коп., з ОСОБА_7 - 1 482 грн. 78 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони приблизно об 11 год. 4 травня 2010 року за попередньою змовою, з корисливих мотивів під приводом проведення ремонтних робіт проникли до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_9, де вчинили розбійний напад на господарку, під час якого, застосовуючи до потерпілої насильство, небезпечне для життя та здоров'я, задушили її.

Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заволоділи майном потерпілої на загальну суму 30 800 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень та пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання на підставі ст.ст. 69, 69-1 КК України. Зазначає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що засуджений ОСОБА_7 визнав вину, сприяв розкриттю злочинів і має на утриманні малолітню дитину.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що вона невинувата у вчиненні злочинів, за які її засуджено, в її діях є склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України, але суд на це уваги не звернув.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6, як підтримали касаційні скарги, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Доводи засудженої ОСОБА_6 про її невинуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, є безпідставними.

Так, винуватість ОСОБА_6 підтверджується: показаннями засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які під час написання явок з повинною та допиту в якості підозрюваних давали послідовні показання про спільне вчинення злочинів щодо ОСОБА_9, в тому числі про ті дії, які вчиняли кожен з них і повідомляли такі обставини, які не були і не могли бути відомі працівникам міліції, зокрема те, що вони представилися потерпілій іншими іменами, ці ж показання вони підтвердили і при проведенні відтворення обстановки та обставин події в присутності понятих та захисників; показаннями потерпілої ОСОБА_10, яка пояснила, що є племінницею ОСОБА_9 і остання повідомила їй, що до неї приїжджали майстер з дружиною, які будуть робити ремонт в її квартирі, а 6 травня 2010 року в квартирі ОСОБА_9 виявили її труп; показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили показання ОСОБА_10; показаннями ОСОБА_14, яка повідомила, що після огляду квартири своєї матері виявила відсутність майна останньої; показаннями свідка ОСОБА_15 - працівника міліції, який пояснив, що в його присутності оглянули будинок, в якому проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_6, і виявили викрадені у ОСОБА_9 речі; показаннями свідка ОСОБА_16, який підтвердив показання ОСОБА_15; показаннями свідка ОСОБА_17 - слідчого по справі, який повідомив, що під час проведення перевірки було встановлено причетність до вбивства ОСОБА_9 жителів м. Бердичіва ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які після виявлення в них речей потерпілої, добровільно написали явки з повинною; показаннями свідка ОСОБА_18, який був понятим при відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і пояснив, що останні добровільно давали детальні пояснення про скоєння спільного вбивства потерпілої; показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які повідомили, що були понятими при огляді будинку, в якому проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і в їх присутності були вилучені речі потерпілої. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, даними протоколів огляду місця події, огляду трупа з ознаками насильницької смерті, огляду будинку, в якому проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_6, огляду речових доказів, даними висновків судово-медичних експертиз трупу ОСОБА_9 та іншими доказами по справі.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним вище доказам і дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у нападі на ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Твердження засудженої ОСОБА_6 про наявність в її діях складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, свого підтвердження не знайшли і спростовуються наведеними вище доказами.

Таким чином, дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання захисника ОСОБА_5 на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок суворості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_6, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є особливо тяжкими, конкретні обставини справи, дії кожного з засуджених при вчиненні злочинів, особи винних, які раніше не судимі, характеризуються посередньо, мають на утриманні малолітню дитину та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженим покарання в межах санкцій частин статей, за якими їх визнано винними. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Розглядаючи справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів та правильність кваліфікації їх дій, вказав на докази, які спростовують доводи поданих апеляцій, а також зазначив, що призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Оскільки в касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, вона також задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 - без задоволення.