Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: при секретарі Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., Петрику В.В., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012160080000019, за обвинуваченням

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, який зареєстрований і проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Вирішено питання про цивільні позови та речові докази у кримінальному провадженні.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2013 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на суворість призначеного покарання. Стверджує, що суд не врахував всіх пом'якшуючих покарання обставин, зокрема його пенсійний вік, щире каяття та часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди.

Потерпілою ОСОБА_7 було подано заперечення на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5, в якому вона просить вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Згідно з вироком суду, 9 листопада 2012 року о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "Ford Focus" державний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Пушкінській в м. Миколаєві зі сторони пр. Леніна в напрямку вул. Привокзальної зі швидкістю приблизно 40 км/год. У цей час, у зустрічному напрямку, по своїй смузі, рухався мотоцикл марки "YAMAXA YZFR6" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 В районі перехрестя вул. Пушкінської з вул. Образцова, ОСОБА_5, виконуючи маневр повороту ліворуч, проявив неуважність до дорожньої обстановки, грубо порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив зіткнення із мотоциклом "YAMAXA YZFR6". В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора який заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 на підтримку касаційної скарги останнього, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання є необґрунтованими.

Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання врахувала, як ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки скоєного - смерть потерпілого ОСОБА_8, так і дані про особу засудженого, у тому числі і його вік, про що йдеться у касаційній скарзі. Крім того, суд слушно зазначив, що ознаками щирого каяття не можна визнати часткове визнання засудженим вини та часткове відшкодування шкоди. З огляду на це, обґрунтованим є і висновок про безпідставне застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України.

Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, як про це ставиться питання в касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

З уваги на таке, вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, призначене покарання справедливим, а відтак касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 24 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.