Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Матієк Т.В., Романець Л.А.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 квітня 2013 року.

Цією постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку Росії, раніше судиму, 11 липня 2012 року вироком Новокаховського міського суду Херсонської області за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

звільнено на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, а провадження у справі закрито.

Як установив суд, ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона 24 серпня 2012 року приблизно о 15:30 год. біля першого під'їду будинку № 64 по вул. Букіна в м. Новій Каховці Херсонської області незаконно без мети збуту придбала (шляхом знаходження) особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, загальною вагою 0,021 г, (у перерахунку на суху речовину), який зберігала при собі до вилучення працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, не звернув уваги на те, що остання звернулася до лікувального закладу не з метою вилікуватися від наркотичної залежності, а з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3, які просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) при вирішенні цього питання суд повинен переконатися в тому, що діяння, поставлене особі у провину, дійсно мало місце; воно містить склад злочину й особа дійсно винна у його вчиненні; умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачено нормами КК.

Як встановив місцевий суд, ОСОБА_1 звернулася до КЗ "Центральна міська лікарня м. Нова Каховка", де відповідно до довідки головного лікаря від 26 грудня 2012 року № 1-11/3035 добровільно лікується від наркоманії (а.с. 57, 93).

Крім того, місцевий суд під час судового слідства допитав лікаря-нарколога ОСОБА_4, який підтвердив, що ОСОБА_1 знаходиться на його дільниці на обліку з 2002 року з діагнозом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності та 11 вересня 2012 року добровільно звернулася до лікувального закладу з приводу проходження лікування.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, та добровільно звернулася до лікувального закладу й пройшла лікування, суд обґрунтовано звільнив її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК 1960 року, то вони не знайшли свого підтвердження. Як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, ретельно перевірив викладені у ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й визнав їх безпідставними, навівши у своїй ухвалі докладні мотиви такого висновку.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.