5-2136км13 Про умисне вбивство, скоєне із застосуванням вогнепальної зброї, таємне викрадення чужого майна та розбої, скоєні з корисливих мотивів за попередньою змовою двома особами, а також підробка і викрадення документів - 14.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 вересня 1994 року за ч. 1 ст. 101, ст. 43 КК України 1960 року на 12 років 8 місяців 5 днів позбавлення волі особливого режиму, звільненого 02 червня 2007 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців;

- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Прийнято рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 357 КК України за недоведеністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 вересня 1998 року, змінено постановою Обласного суду Полтавської області від 08 лютого 1999 року, за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 142, ст. 43 КК України 1960 року на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за постановою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 01 грудня 2004 року звільнений умовно-достроково 08 грудня 2004 року на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 16 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2012 року апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляцію прокурора задоволено частково. Вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_1, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України змінено, застосовано положення ст. 69 КК України з урахуванням яких прийнято рішення вважати їх засудженими за вказаною статтею до основного покарання визначеного місцевим судом без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за скоєні ними злочини за таких обставин.

В середині листопада 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_3, із невстановленого органом досудового слідства будинку у с. Бредуни Новосанжарського району Полтавської області, викрав дві мисливські рушниці моделей "ІЖ-18" 16 калібру № НОМЕР_1 та "ІЖ-26" 12 калібру № НОМЕР_2, які перевіз до м. Полтави, де зберігав по місцю свого проживання, у квартирі АДРЕСА_1. В подальшому, вони в період з 14 грудня по 15 грудня 2008 року по провулку Михайличенка, 6 в м. Полтаві, шляхом відпилювання стволів сумісно виготовили із мисливської рушниці моделі "ІЖ-18" 16 калібру № НОМЕР_1 обріз, тим самим незаконно придбали та зберігали вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

На початку грудня 2008 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, умисно, з метою подальшого використання, підробив офіційний документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом переклеювання фотознімку ОСОБА_4 на власний фотознімок. Вказаний паспорт був вилучений у нього працівниками міліції 30 грудня 2008 року.

09 грудня 2008 року біля 21-ї год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, повторно, з метою заволодіння чужим майном, прибули до будинку АДРЕСА_2, де ОСОБА_1 заліз на горище даного будинку та роз'єднав телевізійний кабель квартири ОСОБА_5 Наступного дня, 10 грудня 2008 року, біля 9-ї год. ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, знов прибули до вказаного будинку, де ОСОБА_3 під виглядом майстра з ремонту телевізійних мереж ВАТ "Поіск" вивів ОСОБА_5 з належної їй квартири НОМЕР_4 до горища, вхід до якого розташований з іншої сторони будинку, а в цей час ОСОБА_1, діючи за попередньо розробленим планом, переконавшись у відсутності ОСОБА_5 та сторонніх осіб, проник до її житла, звідки таємно викрав гаманець потерпілої вартістю 30 грн, в якому знаходились грошові кошти в сумі 70 грн, але незабаром, коли потерпіла почала повертатися до квартири, обидва засуджені з метою не бути викритими, втекли з місця вчинення злочину, тим самим не довівши до кінця свої наміри на крадіжку чужого майна з причин, що не залежали від їх волі.

15 грудня 2008 року біля 15-ї год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою протиправного заволодіння чужим майном, прибули до будинку АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_1, використовуючи стаціонарну драбину, залишивши ОСОБА_3 біля вказаного будинку спостерігати за оточуючою обстановкою, розбив віконне скло та проник до зазначеної квартири, звідки таємно викрав чуже майно, спричинивши ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 3510 грн.

У цей же день о 22:30 ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи на меті напад з метою протиправного заволодіння чужим майном, взявши з собою заздалегідь придбані балончик з сильнодіючим газом та пневматичний пістолет, знов прибули до будинку, де мешкає потерпіла ОСОБА_5, 1927 року народження, переконавшись, що окрім престарілої потерпілої у її помешканні немає інших осіб, що можуть чинити опір, засуджений ОСОБА_1 випиляв раму у вікні її квартири, проник всередину, відчинив вхідні двері та впустив ОСОБА_3 Після цього, щоб попередити опір потерпілої, яка вийшла на гуркіт, ОСОБА_3 направив струмінь газу з балончика в обличчя потерпілої та наніс останній удар кулаком по голові, чим, враховуючи вік потерпілої, застосував до неї насильство небезпечне для життя та здоров'я. Після цього, ОСОБА_3, погрожуючи потерпілій пістолетом, вимагав передачу грошей та матеріальних цінностей, в цей час ОСОБА_1 обшукував житло, відкрито заволодівши майном, грошима, харчовими продуктами потерпілої, з чим з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 5986 грн.

18 грудня 2008 року о 16:35 ОСОБА_1, знаходячись поблизу під'їзду будинку № 3-а по вул. Старий Поділ в м. Полтаві, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки з ОСОБА_7, з метою його вбивства, умисно здійснив один постріл з обрізу мисливської рушниці 16 калібру в тулуб. Смерть ОСОБА_7 настала на місці скоєння злочину від вогнепального, кульового, наскрізного поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені та серця.

23 грудня 2008 року о 08:30 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, повторно, з метою нападу для протиправного заволодіння чужим майном, взявши з собою заздалегідь придбані балончик з сильнодіючим газом та обріз мисливської рушниці 16 калібру, прибули до домоволодіння АДРЕСА_4, де мешкає ОСОБА_8, 1927 року народження, переконавшись, що окрім престарілої потерпілої у її помешканні нікого немає, ОСОБА_3, застосувавши газовий балончик як інструмент нападу на потерпілу та осліпивши останню, разом із ОСОБА_1 вдерлись у її будинок, де ОСОБА_3 завдав потерпілій удар кулаком в голову, від чого остання впала, тим самим, враховуючи вік потерпілої, застосував до неї насильство небезпечне для життя та здоров'я. Після цього, погрожуючи життю потерпілої, ОСОБА_1 вимагав передати гроші, матеріальні цінності, майно, на відмову потерпілої - засуджені обшукали будинок, заволодівши її майном, з яким залишили місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 748 грн.

25 грудня 2008 року біля 15-ї год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, маючи на меті протиправне заволодіння чужим майном, прибули до будинку АДРЕСА_5, переконавшись у відсутності господарів ОСОБА_12, ОСОБА_3 за допомогою металевого прута намагався зламати запірний пристрій вікна, щоб проникнути до помешкання, але прут зламався, тоді ОСОБА_1 дістав з-за поясу принесений з собою обріз мисливської рушниці 16 калібру та вистрелив у вікно з метою його пошкодження, зачекавши декілька хвилин та упевнившись у відсутності сторонніх осіб, ОСОБА_1 відчинив вікно та почав залазити до житла, однак в цей час до будинку зайшли господарі, побачивши яких обидва засуджених втекли з місця вчинення злочину, тим самим не довівши до завершення свій намір на крадіжку чужого майна з причин, що не залежали від їх волі.

30 грудня 2008 року біля 09-ї год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, застосувавши черговий напад для протиправного заволодіння чужим майном, взявши з собою заздалегідь придбаний обріз мисливської рушниці 16 калібру, прибули до приміщення тиру по бульвару Пушкіна, 9 в м. Кременцуці, де ОСОБА_3, зайшовши до тиру та переконавшись, що окрім ОСОБА_9, 1932 року народження, яка є особою похилого віку, інших осіб, що можуть чинити опір нападу, в приміщенні немає, почав погрожувати застосуванням відносно неї вогнепальною зброєю, а потім наніс обрізом мисливської рушниці удар по голові потерпілій, чим завдав їй легких тілесних ушкоджень. В цей час до приміщення тиру зайшов ОСОБА_1, який зачинив вхідні двері та зв'язав потерпілу, після чого засуджені разом відкрито заволоділи майном, належним потерпілому ОСОБА_10, а саме зброєю, мобільним телефоном, кулями, розкладними туристичними ножами, чим спричинив матеріального збитку на загальну суму 8463 грн.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 із направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судові рішення щодо них в частині засудження за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України по епізодам замаху на викрадення чужого майна у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підлягає скасуванню, а справа в цій частині закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року, оскільки не встановлено на заволодіння яким саме майном був направлений умисел засуджених. Крім того, вважає призначене покарання засудженим таким, що не відповідає тяжкості скоєного та їх особам внаслідок м'якості. Зазначає про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України 1960 року про розгляді апеляції прокурора щодо м'якості покарання, що був проведений формально.

- засуджений ОСОБА_1 в своїй скарзі з численними доповненнями просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи своє прохання тим, що проведене досудове та судове слідство неповно та необ'єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, його вина у скоєні злочинів, за які його засуджено, є недоведеною. Вказує на порушення права на захист у зв'язку з не проведенням інших експертиз, та тому, що не були допитані всі свідки, показання яких має значення для справи, неналежним виконанням обов'язків захисником по захисту його прав.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, зазначивши, що призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та підтримала касаційну скаргу прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним касаційну скаргу та заперечував проти задоволення скарги прокурора, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу засудженого та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, останній фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Вказані дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 187; ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження у скарзі прокурора про виключення з обвинувачення епізодів замаху на заволодіння чужим майном, оскільки не встановлено на яку вартість викраденого майна був спрямований умисел засуджених, не ґрунтуються на нормах кримінального закону. До того ж, вказані посилання прокурора були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними, з чим і погоджується колегія суддів.

Як встановлено апеляційним судом, замах на викрадення майна потерпілої ОСОБА_11 09 грудня 2008 року не був доведений до кінця з волі засуджених, але не полишивши свого наміру на заволодіння майном потерпілої, продовжуючи злочинну діяльність в інших місцях, через 5 днів повернулись, увірвавшись в житло потерпілої, вчинивши на неї розбійний напад, заволодівши її майном на загальну суму 5986 грн. Окрім цього, до проникнення в помешкання ОСОБА_12, в якому вони раніше не були, засуджені вчинили чотири корисливі злочини, з яких два розбої з проникненням у житло. Як встановлено судом предметом їх посягань були гроші, коштовності, цінне майно, зброя тощо.

За таких обставин, невизначеність вартості майна, яким намагались заволодіти засуджені не є підставою для закриття провадження у цій частині обвинувачення і звільнення їх від кримінальної відповідальності за вказані злочини.

Дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 тяжкості скоєних злочинів та їх особам внаслідок м'якості.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Рішення суду про призначення засудженим покарання, а за деякими статтями й в мінімальних межах санкції статті, не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд формально врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених та обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо осіб похилого віку, рецидив злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не оцінив ступінь небезпечності осіб для суспільства, моральність ставлення до людей і загальнонаціональних цінностей тощо.

Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції була апеляція прокурора щодо м'якості призначеного засудженим покарання, однак апеляційний суд не повною мірою врахував положення статей 65, 66, 67 КК України, у зв'язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України 1960 року не відповідає.

Під час нового апеляційного розгляду, за умови підтвердження такого ж об'єму обвинувачення та доведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчинені зазначених злочинів, призначене їм покарання слід вважати м'яким.

До того ж, суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати всі обставини по справі, усунути допущені недоліки, перевірити інші доводи касаційних скарг, зокрема й щодо порушення права на захист засудженого ОСОБА_1, та постановити законне і обґрунтоване рішення у відповідності із вимогами ст. 377 КПК України 1960 року.