334/5222/13-а Про визнання неправомірними дій щодо приховування інформації і ненадання своєчасної повної відповіді на порушенні питання в інформаційному запиті - 10.11.2015 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Запорізька Незалежна Регіональна Правозахисна Організація" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Громадської організації "Запорізька Незалежна Регіональна Правозахисна Організація" до Керуючого Запорізькою та Мелітопольською єпархією ОСОБА_5 (ОСОБА_5) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

Громадська організація"Запорізька Незалежна Регіональна Правозахисна Організація", в особі керівника ОСОБА_6 звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Керуючого Запорізькою та Мелітопольською єпархією ОСОБА_5 (ОСОБА_5), у якому просила: визнати неправомірними дії відповідача за приховування інформації і ненадання своєчасної повної відповіді на порушенні питання в інформаційному запиті, який було надіслано поштою від 04.06.2013 року; зобов'язати відповідача в термін п'яти днів надати відповідь на порушенні питання в інформаційному запиті від 04.06.2013 року відповідно до змісту запитань викладених у запиті на адресу: 69093, м. Запоріжжя, вул.. Дегтярьова, 6 кв. 188.

УхвалоюЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 20червня 2013 року, залишеною без змінухвалоюДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року відмовлено у відкритті провадження по вказаному позову, оскільки даний спір не підлягає перегляду в судах в порядку адміністративного судочинства.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції, прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, де просить його скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанції зазначили, що позовні вимоги пред'явлені до особи, яка не є суб'єктом владних повноважень і взагалі відокремлена від держави.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України такі висновки є передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, предметом оскарження є протиправні дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача, поданого в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

За приписами частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України (2747-15) ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Застосування принципу тлумачення від попереднього правового явища до наступного і навпаки дає можливість отримати правовий припис про те, що юрисдикцію суду щодо розв'язання спору може бути визначено й законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 року (тут і надалі в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2939) встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Аналіз та синтез указаних норм дозволяє зробити імперативний правовий висновок про те, що на будь-які спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації, які виникають у правовідносинах, урегульованих Законом №2939, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, Законом № 2939 надано інше, ніж у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) , визначення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2339 суб'єктом владних повноважень є органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Диспозицією зазначеної норми в КАС України (2747-15) визначено всіх суб'єктів владних повноважень, тому сфера дії цієї норми повністю охоплює сферу дії норми, яка міститься в пункті 1 частини першої статті 13 Закону №2939, оскільки диспозиція норми в Законі містить менший перелік суб'єктів владних повноважень та не визначає інших суб'єктів, ніж визначені в КАС України (2747-15) .

Аналіз указаних норм права та правових висновків, отриманих у результаті тлумачення вказаних норм права, сфера дії одної з яких повністю охоплює сферу дії іншої, дає можливість зробити висновок, що таке правове визначення суб'єктів владних повноважень за Законом №2939 не впливає на визначення юрисдикції спору, оскільки незалежно від того, якою нормою визначено суб'єкта владних повноважень, такий спір буде відноситися до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі статтею 13 Закону №2939 розпорядниками публічної інформації можуть бути не лише суб'єкти владних повноважень, а і юридичні особи та суб'єкти господарювання, тобто не суб'єкти владних повноважень.

Зокрема, відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої, частини другої статті 13 Закону №2939 розпорядниками публічної інформації є:

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

- суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями;

- суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень.

Статтею 107 КАС України встановлено, що на стадії відкриття провадження у справі суддя з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На цій стадії щодо відповідачів, які не є суб'єктами владних повноважень, визначити належність справи до юрисдикції адміністративного суду в окремих випадках досить складно.

На стадії відкриття провадження в такій справі необхідно з'ясувати, яку інформацію не надано позивачу і, якщо ця інформація є публічною, то такий спір в будь-якому разі належить до юрисдикції адміністративних судів незалежно від відповідача у спорі, навіть якщо інформація не є публічною, але позивач суб'єктивно уявляє її такою.

Тому суд апеляційної інстанції повинен встановити, чи є запитувана інформація публічною та чи є відповідач у даній справі її розпорядником, застосовуючи, при цьому, положення Закону №2939, у зв'язку з чим справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Громадської організації "Запорізька Незалежна Регіональна Правозахисна Організація"задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом Громадської організації "Запорізька Незалежна Регіональна Правозахисна Організація" до Керуючого Запорізькою та Мелітопольською єпархією ОСОБА_5 (ОСОБА_5) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.