Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М., суддів: Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,за участю прокурора Гошовської Ю.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 328 грн. та моральної шкоди - 5000 грн.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29.12.2008 року, близько 15 години, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6, відкрито заволодів її майном на загальну суму 15 148 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та у зв'язку у з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обране ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам зазначеної норми закону, а тому колегія суддів, визнає його необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При призначенні покарання судом були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу засудженого, який на утриманні має двох неповнолітніх дітей, у скоєному розкаявся, повністю відшкодував завдану потерпілій шкоду.

Тому, доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Крім того, доводи прокурора, аналогічні доводам касаційної скарги, перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано були визнані безпідставними.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б, відповідно до ст. 398 КПК України, були підставами для зміни або скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.