Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Кульбаби В.М., Швеця В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 07 травня 2013 року про повернення апеляційної скарги прокурору, -

Органами досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачувалися в тому, що 20 серпня 2011 року близько 21 год. 00 хв., діючи за попередньою змовою, прийшли до двору буд. АДРЕСА_4 та скоїли напад на ОСОБА_4, 1926 року народження, в ході якого вимагали передачі грошових коштів. Спільними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (в той час як ОСОБА_3 стояв на вулиці біля воріт вказаного домоволодіння) заподіяли ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер в лікарні.

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року -

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

мешканця АДРЕСА_1,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має, -

засуджено за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього його особистого майна;

за ст. 121 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі с. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього його особистого майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

мешканця АДРЕСА_2

раніше неодноразово судимого, останній раз вироком цього ж суду від 02 серпня 2007 року за ст. 296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 11 березня 2009 року на підставі постанови Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької обл. від 03 березня 2009 року у відповідності до ст. 3 п. "а" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) ,-

засуджено за ст. 187 ч.4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього його особистого майна;

за ст. 121 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі с. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього його особистого майна.

Цим же вироком -

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

мешканця АДРЕСА_3,

раніше неодноразово судимого, останній раз вироком цього ж суду від 27 травня 2005 року за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 12 березня 2008 року на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2008 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 6 днів -

виправдано за недоведеністю участі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України.

Вказаний вирок прокурором, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, був оскаржений до суду апеляційної інстанції, в зв'язку з незаконністю виправдання ОСОБА_3 а.с.398 - 401).

Ухвалою судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 08 квітня 2013 року апеляційну скаргу прокурора (а. с. 398 - 401) залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК України.

Ухвалою судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 07 травня 2013 року апеляційну скаргу повернуто прокурору (а.с.416-418) в зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 07 травня 2013 року про повернення апеляційної скарги та призначення нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вважає, що у повторній апеляційній скарзі недоліки первісної апеляційної скарги ним усунуто.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити.

У відповідності до вимог ст. 418 КПК України судове рішення повинно бути законним, тобто ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу від 07 травня 2013 року про повернення апеляційної скарги прокурору, суддею апеляційної інстанції цієї вимоги дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала судді апеляційного суду від 08 квітня 2013 року про залишення без руху апеляційної скарги прокурора мотивована тим, що прокурором не наведено в апеляційній скарзі підстав про незаконність виправдання ОСОБА_3; не зазначено, які докази досліджувались у суді першої інстанції, а які не досліджувались з зазначенням причин відмови у дослідженні доказів; відсутнє клопотання прокурора про те, які докази треба дослідити по справі під час розгляду апеляційної скарги.

На виконання вказаної вище ухвали прокурором подано повторну апеляційну скаргу (а.с.409-413), в якій вказані підстави, з яких він вважає виправдання ОСОБА_3 незаконним, а також зазначено перелік доказів, які треба дослідити по справі під час розгляду апеляційної скарги з вказівкою на те, що судом першої інстанції вони помилково не були прийняті до уваги та неналежним чином оцінені.

Однак, суддя апеляційного суду, вважаючи, що прокурором недоліки апеляційної скарги не усунуті, повернув касаційну скаргу, зіславшись на ч.2 ст. 399 КПК України.

Зазначене рішення вважати законним підстав немає.

Статтею 398 КПК України встановлено, що при прийнятті апеляційної скарги суддя-доповідач перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 КПК України (4651-17) .

Однак у порушення зазначеної норми процесуального закону суддя-доповідач мотивував свої рішення недотриманням прокурором норм закону, які регулюють перегляд судових рішень судом апеляційної інстанції.

Доводів в чому полягає невідповідність апеляційної скарги прокурора вимогам ст. 396 КПК України (4651-17) в ухвалі про повернення апеляційної скарги не наведено.

Колегія суддів, в ході касаційного розгляду скарги прокурора на ухвалу судді-доповідача від 07 травня 2013 року про повернення апеляційної скарги, не вбачає невідповідності апеляційної скарги прокурора на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року, щодо ОСОБА_3 та інших, вимогам ст. 396 КПК України (4651-17) , з огляду на що оскаржувана ухвала визнаватися законною не може і підлягає скасуванню як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до ст. 438 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу судді судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 07 травня 2013 року про повернення апеляційної скарги прокурора на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року, щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.