Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

за участю прокурора Піх Ю.М.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2012 року.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів, судових витрат та заявленого у справі цивільного позову.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення наступних злочинів:

15 вересня 2010 року ОСОБА_1 у денний час проник до дачного господарства АДРЕСА_1, звідки таємно викрав телевізор марки "Самсунг" "LCD-LE26R" та бінокль марки "Бінокуларс", завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 1570 грн.

В один із днів напередодні 23 листопада 2011 року ОСОБА_1 проник до будинку господарства АДРЕСА_2, звідки повторно викрав електричну дриль марки "Bosh DSB 500 RE", завдавши потерплій ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 695 грн.

15 грудня 2011 року близько 12 години ОСОБА_1 проник до будинку господарства АДРЕСА_3, звідки повторно таємно викрав телевізор марки "LG 42 PQ 6000", завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 6830 грн.

21 грудня 2011 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і маючи при собі невстановлену у ході досудового та судового слідства сокиру, знаходився поблизу господарства АДРЕСА_4. У цей час повз нього пройшла ОСОБА_7, з якою він раніше знайомий не був, і звернула з вул. Богдана Хмельницького на вул. Ворошилова.

Побачивши її ОСОБА_1, за обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, поблизу господарства АДРЕСА_5 вчинив розбійний напад і умисне вбивство ОСОБА_7 із користі, заволодівши її особистими речами і грошовими коштами.

Користуючись відсутністю сторонніх осіб, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_7 і напавши на неї ззаду умисно наніс їй три удари вістрям невстановленої сокири в потиличну частину голови, від чого потерпіла впала на спину. Відразу ж ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів вістрям та обухом сокири в лобну частину голови. Пересвідчившись, що ОСОБА_7 не подає ознак життя, ОСОБА_1, з метою приховування вчиненого злочину відтягнув тіло потерпілої у напрямку річки Альта, де поклав його у зарослі високої трави та з кишені куртки ОСОБА_7 забрав мобільний телефон "Nokia N-76 I" з сім-карткою мобільного оператора "Київстар" та гроші банкнотою 100 грн., заволодівши майном на загальну суму 572,03 грн.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 55 від 20 лютого 2012 року ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, від яких остання померла на місці вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2012 року вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_10, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і направлення справи в цій частині на нове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів на підтвердження інкримінованого його підзахисному обвинувачення. Суд першої інстанції належним чином не перевірив показання засудженого, які він змінив в ході судового слідства, стосовно його непричетності до скоєння цих злочинів. Апеляційний розгляд проведений неповно, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині обвинувачення його у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 187 КК України та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Доводи касаційної скарги засудженого аналогічні доводам скарги його захисника.

У касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_3 порушується питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині призначення засудженому ОСОБА_1 покарання. Вважає, що призначене йому покарання у виді 15 років позбавлення волі є м'яким. Також потерпіла в своїх запереченнях просить залишити касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 без задоволення. Вважає, що доводи їх касаційних скарг є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що подані касаційні скарги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

У касаційних скаргах засудженого та його захисника порушується питання про перегляд судових рішень в касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині обвинувачення засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 185 КК України в касаційних скаргах захисника та засудженого не оскаржуються.

Доводи скарг засудженого та захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні розбійницького нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_7, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана належна оцінка.

Так, суд першої інстанції, обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання засудженого, які він давав на досудовому слідстві під час його допитів з участю захисника в якості підозрюваного і обвинуваченого. Дані показання в своїй сукупності повністю узгоджуються з даними, що містяться в протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 та його захисника, де він детально розповів та показав обставини та механізм вчинення ним вбивства ОСОБА_7 Також, згідно протоколу огляду місця події від 24 грудня 2011 року за участю засудженого ОСОБА_1, останній провів учасників слідчої дії до місця, куди він відтягнув труп, де було виявлено тіло ОСОБА_7, до даної слідчої дії це місце нікому не було відоме.

В ході судовому слідства ОСОБА_1 також давав ці визнавальні показання, які суд в сукупності з іншими доказами обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним.

Що стосується доводів засудженого про відсутність в його діях корисливого мотиву, то ці доводи перевірялись судом першої інстанції та були мотивовано спростовані із зазначенням у вироку відповідних обґрунтувань. Вирок суду першої інстанції відповідає ст. 334 КПК України.

Твердження засудженого та його захисника про застосування недозволених методів ведення слідства перевірялись судом першої інстанції під час розгляду кримінальної справи і не знайшло свого підтвердження.

В матеріалах справи міститься постанова старшого помічника Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 8 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Переяслав-Хмельницького МВ ГУМВС України в Київській області за ст. ст. 125, 365, 373 КК України за відсутністю події злочину. Дана постанова прокурора засудженим або його захисником не оскаржувалась.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені доводи апеляцій засудженого та його захисника, які аналогічні доводам поданих касаційних скарг, і обґрунтовано визнано їх такими, що не знайшли свого підтвердження. Усі наведені в апеляціях доводи належним чином перевірено й спростовано з зазначенням в ухвалі належного обґрунтування.

За встановлених судом фактичних обставин дії засудженого ОСОБА_1 стосовно скоєння розбійного нападу і умисного вбивства потерпілої ОСОБА_7 із користі правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

При призначенні засудженому покарання суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахували кількість та тяжкість вчинених засудженим злочинів, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та тяжких, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність пом'якшуючих вину обставин, скоєння злочину а стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано судом як обтяжуюча обставина, а тому прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк.

Підстав для призначення засудженому більш суворого покарання, як про це йдеться в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.