Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суд міста Чернівці від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року.

Вироком Шевченківського районного суд міста Чернівці від 4 жовтня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 315 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладанням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 14 квітня 2012 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік ринку, що по вул. Червоноармійській в м. Чернівці незаконно придбав у малознайомої йому особи на ім'я ОСОБА_2 наркотичний засіб, який згідно висновку експерта № 338-Х є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, вагою 1,318 г, який незаконно зберігав при собі та збув неповнолітньому ОСОБА_3, передавши йому цей наркотичний засіб безоплатно. При передачі наркотичного засобу ОСОБА_3 ОСОБА_1 схиляв його до вживання наркотичного засобу шляхом поради.

У цей же день, близько 12 години 40 хвилин працівниками ВБНОН УМВС України в Чернівецькій області у ході проведення оперативно-розшукових заходів було затримано ОСОБА_1 по вул. Д. Загули, 8 у м. Чернівці і під час проведення особистого огляду виявлено та вилучено речовину зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта № 337-Х від 10 травня 2012 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений - канабісом вагою 0,831 г, який обвинувачений зберігав при собі без мети збуту для власного вживання.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд належним чином не врахував дані, що характеризують особу засудженого. Призначене покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України не відповідає загальним принципам призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів встановлених судом за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 315 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення від його відбування з випробуванням не є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, внаслідок м'якості, є не обґрунтованими.

Так, згідно вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання вірно визнав обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів: щире каяття у скоєному, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів. З врахуванням цих обставин, а також фактичних обставин справи і ступеня тяжкості вчинених злочинів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315 КК України із застосуванням положення ст. 69 КК України.

Призначивши ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від його реального відбування, суд першої інстанції належним чином вмотивував свій висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України та буде достатнім для виправлення засудженого і попередження скоєння ним нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено і спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суд міста Чернівці від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.