Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів: Дембовського С. Г., Наставного В. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2016 року щодо нього,

За вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік, з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку судових рішень щодо нього у касаційному порядку.

Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

При цьому, обґрунтування вимог касаційної скарги повинно бути викладено з урахуванням положень ст. 433 КПК України, що визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Також положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді може бути лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.

Так, у скарзі засуджений ОСОБА_1 хоча і посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте не наводить належних доводів та чітких аргументів на підтвердження своєї позиції. Зокрема, у скарзі засуджений не погоджується із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, по суті вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, та стверджує про невідповідність висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження, що з урахуванням вимог статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Також ОСОБА_1 не посилається на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути безумовними підставами для скасування судових рішень щодо нього судом касаційної інстанції, як він про це просить у своїй скарзі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2016 року щодо нього залишити без руху та надати для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційна скарга буде повернута особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.