Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Леона О.І.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Луганської області на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 березня 2013 року.

Вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 березня 2013 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого за вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 листопада 2010 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

за: ч. 1 ст. 203-2 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170000 гривень, з конфіскацією грального обладнання;

ч. 2 ст. 240 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі і штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170000 гривень, з конфіскацією грального обладнання.

Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, в перших числах грудня 2011 року, ввівши в оману власника кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого на АДРЕСА_2, маючи злочинний умисел на зайняття гральним бізнесом, встановив два гральних відео-автомата в приміщенні вищезгаданого кафе. За час роботи даних автоматів ОСОБА_1 виручив грошові кошти в сумі 1500 гривень.

Крім того, на початку червня 2012 року ОСОБА_1 поруч з протитуберкульозним диспансером м. Красного Луча знайшов пакет з порошкоподібною вибуховою речовиною "амонітом", який переніс до місця свого проживання в буд. АДРЕСА_1, де сховав і став незаконно умисно без передбаченого законом дозволу зберігати, розуміючи, що виявлений предмет містить вибухову речовину. 20 липня 2012 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції під час вживання алкогольних напоїв біля магазину "Троянда", розташованого по вул. Хрустальське шосе в м. Красний Луч та доставлений в Краснолуцький РВ ГУМВС України в Луганській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Під час проведення огляду та вилучення встановлено, що ОСОБА_1 при собі, а саме в кишенях штанів, незаконно зберігав з метою подальшого збуту пакет з порошкоподібною речовиною, який є вибуховою речовиною "амонітом" промислового виготовлення загальною масою 105 г.

Крім того, 05 липня 2012 року, маючи умисел на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме кам`яного вугілля, перебуваючи біля с. Трубного в м. Вахрушево Луганської області, не маючи спеціального дозволу на користування надрами, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_1 організував у вказаному місці добування вугілля.

У касаційній скарзі прокурор з урахуванням доповнень просить скасувати вирок місцевого суду і направити справу на новий судовий розгляду зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Свої доводи обґрунтовує тим, що засуджений вчинив декілька злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких, є судимий, що, на думку прокурора, не дає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Ці обставини при призначенні засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України судом першої інстанції не були взяті до уваги.

Як убачається з матеріалів справи, суд при вирішенні питання про призначення засудженому покарання врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного, який раніше судимий. Обставинами, що пом'якшують покарання судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставиною, що обтяжує покарання, визнано рецидив злочинів. За таких умов суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не надав належної оцінки ступені тяжкості і обставинам вчинених злочинів. Так, злочин, вчинений ОСОБА_1 за ст. 263 ч. 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких. Також суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 раніше судимий за корисливі злочини.

Крім того, в доповненні на касаційну скаргу прокурор вказує на те, що суд допустився помилки при застосуванні ст. 70 КК України.

Так, місцевий суд призначив засудженому основне покарання за санкцією ст. 203-2 ч. 1 КК України у виді штрафу, за санкцією ст. 236 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі і штрафу, тоді як за вказаним принципом мало б бути покарання лише у виді 4 років позбавлення волі.

Тобто судом при призначенні остаточного покарання порушено правила ст. 70 ч. 1 КК України.

Отже, вирок суду на підставі ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Якщо під час нового судового розгляду справи буде доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, то призначене йому покарання із звільненням від його відбування з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України слід вважати м'яким і неправильним

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 березня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.