5-3869км13 Про незаконний збут наркотичних засобів, скоєний повторно, з корисливих мотивів - 24.09.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2013 року.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2012 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2006 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2006 року за ч. 2 ст. 309, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 червня 2012 року о 12:30 у м. Львові неподалік буд. № 28 на вул. Замарстинівській під час проведення оперативної закупівлі збув ОСОБА_2 (дані легендовані) за 360 грн 0,0714 г наркотичного засобу метадону, обіг якого обмежений.

26 червня 2012 року о 14 годині ОСОБА_1, маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, повторно з корисливих мотивів у тому ж місці під час проведення оперативної закупівлі незаконно збув за 350 грн ОСОБА_2 (дані легендовані) 0,0619 г метадону.

Крім того, з метою припинення злочинної діяльності ОСОБА_1, 26 червня 2012 року о 15:15 його було затримано і в приміщенні Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області під час проведення огляду було виявлено та вилучено 0,0463 г метадону, який він зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Свої доводи обґрунтовує тим, що засуджений вчинив тяжкий злочин, двічі судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що, на думку прокурора, не дає підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_3 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд при вирішенні питання про призначення засудженому покарання врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, судимий, хворіє на мікст - гепатит В+С, має на утриманні неповнолітню доньку та матір, яка хворіє на ішемічну хворобу серця. Обставиною, що пом`якшує покарання судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, але не обґрунтував свого рішення належним чином.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погодився. Зазначаючи, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, не навів в ухвалі підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляції, не сформулював належним чином висновок про призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі на підставі ст. 69 КК України.

Тому доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості у зв`язку із застосуванням ст. 69 КК України, є обґрунтованими.

Обов'язковою умовою застосування ст. 69 КК України є наявність кількох обставини, що пом'якшують покарання.

Однак, посилання суду у вироку на позитивні дані про особу засудженого, що він щиро кається у скоєному та має на утриманні неповнолітню дочку та хвору матір, як на мотивацію застосування положень ст. 69 КК України, є недостатніми для такого рішення.

Призначаючи засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, суд лише формально послався на врахування ступеня тяжкості цього злочину, який відноситься до категорії тяжких, але фактично цього не зробив, а також не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 двічі судимий за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, суспільно-корисною діяльністю не займається.

Тому, на думку колегії судів, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК цього Кодексу є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню через неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати вищенаведене, перевірити всі доводи касаційної скарги, у тому числі щодо правильності призначення засудженому остаточного покарання і, якщо суд дійде висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене йому цим вироком покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4025-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.