5-3783к13 Про умисне вбивство, скоєне з метою приховати насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 24.09.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні 24 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 5 січня 2001 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. 94 КК України на 10 років позбавлення волі; постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2008 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 20 днів,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років;

за ч. 1 ст. 153 КК України - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 17 років.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також апеляцію засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року - без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року вказану ухвалу апеляційного суду скасовано через невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочинів та його особі, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок суду в частині призначення засудженому покарання апеляційний суд скасував і постановив свій вирок від 15 травня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_2 призначено покарання за:

ч. 1 ст. 153 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;

пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за умисне вбивство, після застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання протягом невідбутої частини покарання вчинив нові злочини за таких обставин.

07 лютого 2010 року ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння на території цвинтаря в с. Кіровському Дніпропетровської області в темну пору доби вчинив насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із потерпілою ОСОБА_6

Після цього ОСОБА_2 з метою приховання вчиненого злочину, маючи умисел на повторне вчинення вбивства, відвів ОСОБА_6 у глиб території кладовища, де завдав їй численних ударів дерев'яною палицею по голові та інших частинах тіла. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 просять скасувати вирок апеляційного суду від 15 травня 2013 року, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказують на те, що ОСОБА_2 інкримінованих йому злочинів не вчиняв, а вирок ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах.

У запереченні на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції, просить залишити вирок апеляційного суду від 15 травня 2013 року без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення як безпідставні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти касаційних скарг захисника та засудженого, пояснення ОСОБА_2, який підтримав скарги, думку захисника ОСОБА_1, котра також їх підтримала, обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню на таких підставах.

У касаційних скаргах, аналогічних за змістом, засуджений та захисник вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року на цих підставах оскаржуване судове рішення перегляду в касаційному порядку не підлягає, адже апеляційним судом вирок місцевого суду скасовано лише в частині призначеного покарання. При розгляді викладених у скаргах доводів колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є мотивованим.

При розгляді справи в суді було встановлено і досліджено всі обставини та дані, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Такі дані містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, у висновках судових експертиз, а також у показаннях свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив факт своєї присутності в якості понятого при огляді місця події 01 березня 2010 року за участю засудженого ОСОБА_2, в ході якого останній добровільно вказав місце розташування трупа ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні також підтвердив факт своєї участі в якості статиста при відтворенні обстановки та обставин події 03 березня 2010 року, при цьому пояснив, що дорогу від Дніпропетровського райвідділу до місця події вказував ОСОБА_2, який після прибуття добровільно розповів і показав на місцевості послідовність та характер завдання ударів потерпілій. Керуючись вказівками ОСОБА_2, працівники міліції на зазначеній ділянці місцевості знайшли та вилучили дерев'яну палицю, якою останній завдавав ударів ОСОБА_6

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, котрі брали участь при відтворенні обстановки та обставин події в якості понятих.

Відповідно до даних висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 11 кров на фрагменті деревини, вилученій у ході відтворення обстановки і обставин подій за участю ОСОБА_2, належить потерпілій ОСОБА_6 з імовірністю не менше 99,99999999974 %.

Також даними висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 16 підтверджено, що сперма у змішаному біологічному сліді на тампоні зі вмістом прямої кишки потерпілої ОСОБА_6 належить засудженому ОСОБА_2 з імовірністю не менше 99,9999999999911 %.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 429-ОД деякі тілесні ушкодження з виявлених при експертизі трупа ОСОБА_6 могли утворитися за обставин, на які вказував ОСОБА_2 у ході відтворення обстановки і обставин подій.

Аналізуючи показання, дані ОСОБА_2 у ході досудового слідства, у сукупності з іншими доказами у справі, місцевий суд обґрунтовано звернув увагу на той факт, що свідчення засудженого щодо часу подій, обставин заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, знаряддя злочину були послідовними і містили в собі такі подробиці, яких працівники міліції не могли знати і які могли бути відомі тільки особі, котра безпосередньо вчинила злочин. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_11 про те, що він обмовив себе у вчиненні злочинів у результаті застосування до нього працівниками міліції недозволених методів досудового слідства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ці заяви були предметом службового розслідування та прокурорської перевірки, при цьому свого підтвердження не знайшли, внаслідок чого прокуратура Дніпропетровського району винесла постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 серпня 2010 року та 08 вересня 2011 року.

Безпідставними є також і твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи стосовно дати настання смерті потерпілої і, відповідно, дати вчинених злочинів, тому що з матеріалів справи вбачається, що труп ОСОБА_6 було знайдено 01 березня 2010 року.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що з урахуванням погодних умов та пори року в цьому випадку виникнення трупних явищ було уповільненим, а тому настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 можливе, оскільки максимальний строк настання смерті до знайдення трупа необмежений.

Доводи засудженого та захисника щодо того, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв, належним чином перевірив апеляційний суд і на всі доводи дав мотивовану відповідь. Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 153, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки такий висновок ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, зокрема те, що засуджений з огляду на попередню судимість за умисне вбивство є соціально небезпечною особою, вчинив у стані алкогольного сп'яніння злочин, який відноситься до особливо тяжких, повністю не відбувши покарання за попереднім вироком, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 довічного позбавлення волі. У вироку апеляційного суду наведено достатні мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення у касаційному порядку, не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_1 - без задоволення.