Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Літвінова Є.В., за участю прокурора Вергізової Л.А. розглянула в судовому засіданні 12 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_6

Вироком Ружинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2012 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 2 500 грн. та моральної шкоди - 120 000 грн. .

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 2 500 грн. матеріальної шкоди, а також в частині призначеного покарання, а саме у частині його звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 28 лютого 2012 року, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2163, рухаючись по правій смузі проїзної частини автодороги Кременець-Біла Церква в напрямку м. Козятин Вінницької області, на 245 км + 940 м вказаної автодороги біля с. Махаринці порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3.б, 2.9.б, 10.1, 11.2, 12.3 та ліній дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, не вірно оцінив дорожню обстановку, не впевнившись у безпечності виконання свого маневру, змінив напрямок руху ліворуч і безпричинно виїхав керованим автомобілем на зустрічну смугу руху і ліве узбіччя, де передньою правою частиною автомобіля скоїв зіткнення з передньою правою частиною автомобільного тягача ДАФ 95-400 під керуванням ОСОБА_8, який з напівпричепом ріфрежератором знаходився у нерухомому положенні. Внаслідок ДТП пасажири автомобіля ВАЗ 2163 отримали тілесні ушкодження: потерпілий ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілий ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного ОСОБА_6 покарання. Вважає, що апеляційний суд не врахував усіх пом'якшуючих обставин. Просить змінити вирок та звільнити його підзахисного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 послався на те, що він щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, добровільно частково відшкодував завдану шкоду, має намір і готовність відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі, має постійне місце проживання, думку потерпілих, які не наполягали на покаранні, що пов'язане з ізоляцією від суспільства, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Апеляційний суд при перевірці вироку за апеляцією прокурора звернув увагу на те, що наслідком злочинних дій ОСОБА_6 є смерть невинної людини та отримання іншою особою тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також колегія суддів поставила під сумнів щире каяття ОСОБА_6, оскільки в апеляції він оспорював правильність стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди. При цьому апеляційний суд частково задовольнив апеляцію засудженого в цій частині, визнавши безпідставним стягнення на користь потерпілої матеріальної шкоди, оскільки такий цивільний позов нею заявлений не був.

На думку колегії суддів, апеляційний суд недостатньо врахував конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, встановлені судом першої інстанції, які можуть слугувати підставою для призначення більш м'якого покарання.

З огляду на викладене вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.