Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В., суддів: Леона О.І., Фурика Ю.П., за участю прокурора Волошиної Т.Г., захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника цивільного відповідача Ярового О.І., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2013 року справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_8 та цивільного відповідача ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2013 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2013 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, ст. 76 КК України.

Стягнуто з ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" на користь ОСОБА_3 70 000 гривень моральної шкоди.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

Згідно з вироком місцевого суду, 19 вересня 2012 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗІЛ-ММЗ моделі 4502, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" рухався по вул. Леніна, що в м. Мена Чернігівської області, з послідуючим виїздом з проїжджої частини дороги на узбіччя не уступив дорогу велосипедисту, напрям руху якого він перетинав, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 10.1, 10.2, 12.3, 16.11 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , які знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року задоволено апеляції прокурора, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому основного покарання.

Цим вироком ОСОБА_2 призначено покарання:

за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_8 у своїх касаційних скаргах просять вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року змінити в частині призначеного покарання в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості та пом'якшити покарання ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі положень ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, покликаючись на те, що засуджений вперше скоїв злочин, його позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, наявність на його утриманні матері похилого віку та дружини інваліда II групи, які потребують стороннього догляду, те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, наявність у нього кардіологічних захворювань та добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій стороні;

цивільний відповідач ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" порушує питання про скасування вироку Менського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2013 року та вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року в частині стягнення 70 000 гривень із ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" на користь ОСОБА_3 для вирішення спору про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу засудженого та захисника ОСОБА_8, представника цивільного відповідача, який підтримав касаційну скаргу цивільного відповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг представника цивільного відповідача, засудженого та захисника, пояснення потерпілих та їх представників, які заперечували проти задоволення касаційних скарг засудженого, захисника і цивільного відповідача та вважали вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення на таких підставах.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними в установленому порядку доказами, які судом досліджено всебічно, повно й об'єктивно і в касаційних скаргах засудженого та захисника не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання суд апеляційної інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, обставини та спосіб вчинення злочину, конкретні обставини справи, дані про його особу, який характеризується позитивно, раніше не судимий, його стан здоров`я, а також сімейний стан та відсутність обтяжуючих обставин, також врахував думку потерпілих про призначення покарання ОСОБА_2 і прийшов до обґрунтованого висновку з наведенням у вироку відповідних мотивів, що підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України не має. При цьому, апеляційний суд врахував всі обставини, на які посилаються засуджений та захисник в касаційних скаргах.

Таким чином, покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, і таке за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд погодився із позовом потерпілого ОСОБА_3 про стягнення із ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" моральної шкоди та правильно визначив розмір стягнення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Власником джерела підвищеної небезпеки, яким керував засуджений ОСОБА_2, є ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві".

За таких обставин твердження представника цивільного відповідача про незаконність стягнення із ПрАТ "Менське підприємство по племенній справі в тваринництві" грошового відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційні скарги засудженого, захисника та цивільного відповідача задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,-

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого, захисника ОСОБА_8 та цивільного відповідача - без задоволення.