Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі: головуючого: Животова Г.О., суддів: Леона О.І., Шибко Л.В., за участю прокурора: Деруна А.І. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на вирок апеляційного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року.

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 13 лютого 2012 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 90 годин громадських робіт,засуджено за: ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до призначеного покарання, покарання не відбуте за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 9 днів позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 будучи засудженим Корюківським районним судом Чернігівської області від 13 лютого 2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 90 годин громадських робіт став на шлях умисного ухилення від відбування покарання, а саме з призначених 90 годин громадських робіт, починаючи з березня 2012 року по 18 липня 2012 року він відпрацював лише 16 годин і на роботі більше не з`являвся без поважних причин.

6 вересня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись в домоволодінні ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_1, скориставшись відсутністю господині, шляхом вільного доступу, таємно, з корисливих мотивів скоїв крадіжку мобільного телефону марки "Nокіа", моделі "1280", вартістю 213,14 гривень та сім-картки оператора мобільного зв'язку "Київстар", вартістю 10 гривень, а всього на загальну суму 223,14 гривень належних ОСОБА_2

За апеляцією прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, задоволеною частково, вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Чернігівської області, яким постановлено свій вирок від 22 квітня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 місяців арешту;

за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 2 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 4 місяців арешту.

Згідно ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до призначеного покарання, покарання не відбуте за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 місяців 9 днів арешту.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів при обставинах, детально викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засудженого за ст. ст. 185 ч. 2, 389 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного покарання ОСОБА_1, то вони є необґрунтованими.

Так, мотивуючи своє рішення про доцільність застосування покарання у виді арешту, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема, те, що вчинений ОСОБА_1 злочин передбачений ст. 185 ч. 2 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, передбачений ст. 389 ч. 2 КК України - невеликої тяжкості, обставини та спосіб вчинення злочинів, ступінь суспільно-небезпечних наслідків, що настали, дані про його особу, який має судимість, негативно характеризується по місцю проживання, обставини, що пом`якшують покарання - сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному, вину свою визнав повністю, оскільки давав правдиві показання на досудовому слідстві і в суді

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про доцільність призначення засудженому покарання у виді арешту строком на 4 місяці 9 днів, яке більш суворе ніж призначене за вироком суду першої інстанції, оскільки належить відбуванню реально, а тому вважає доводи касаційної скарги щодо м'якості призначеного покарання безпідставними.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, призначене в межах санкцій ст. ст. 185 ч. 2, 389 ч. 2 КК України, воно є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При перевірці матеріалів кримінальної справи суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,-

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.