Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,за участю: прокурораОпанасюка О.В.,засудженого ОСОБА_5,потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянула в судовому засіданні 5 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, якою змінено вирок Ставищенського районного суду.

Цим вироком

ОСОБА_5,

1982 року народження, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 16 149 грн. та моральну шкоду на користь потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 100 000 грн. кожному.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року вирок змінено, звільнено ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год. 20 хв., перебуваючи у стомленому стані, керуючи автомобілем "TOYOTA COROLLA", рухаючись зі швидкістю 130 км/год. по автодорозі Київ-Одеса Ставищенського району Київської області у напрямку м. Одеса, на 113 км + 780 м порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 2.3.б, 2.9.б, 10.1, 11.2, 11.4, 12.6.г Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не обрав безпечну швидкість руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, виїхав на роздільну смугу та зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF" під керуванням ОСОБА_9 Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 посилаються на м'якість призначеного покарання. Стверджують, що ОСОБА_5 діяв самовпевнено та недбало: рухався з великою швидкістю, заснув за кермом, при цьому не розкаявся, шкоду не відшкодував. Вважають, що отримана ОСОБА_5 травма - перелом ноги є тимчасовою, в апеляційному суді він міг пересуватися самостійно. Просять скасувати ухвалу та призначити покарання у виді реального позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор також порушує питання про скасування ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою й просив залишити її без зміни, думку потерпілих на підтримання касаційних скарг, прокурора який підтримав касаційні скарги та просив скасувати ухвалу з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, що впливають на ступінь його відповідальності, дані про особу засудженого, який вчинив тяжкий злочин з необережності, повністю визнав вину та розкаявся, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину, намагався частково відшкодувати потерпілим шкоду, потребує подальшого лікування внаслідок аварії, обтяжуючі обставини відсутні, а також думку потерпілих про призначення реального покарання.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення апеляції захисника засудженого на суворість призначеного покарання, врахував належним чином зазначені у вироку обставини, визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття ОСОБА_5, часткове відшкодування потерпілим шкоди у розмірі 30 000 грн.; взяв до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, а також те, що ОСОБА_5 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких не може самостійно пересуватися та потребує подальшого лікування.

Тому апеляційний суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурора - без задоволення.