Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 05 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років;

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційному порядку вирок суду не переглядався.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 29 липня 2012 року біля 15-ї год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пляжі річки Вовча с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області із своїми знайомими, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з сумки потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон, грошові кошти, а всього майна на загальну суму 965 грн, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на цю суму.

Крім цього, того ж дня біля 15:30 між засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка з приводу викраденого раніш майна у останнього, під час якої ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, не знаходячись в стані необхідної оборони або при перевищенні її меж, як і не в стані сильного душевного хвилювання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав потерпілому ОСОБА_3 два удари кулаком руки по голові, від яких потерпілий впав на землю. Після чого, продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 завдав ще не менше двох ударів ногою по голові та не менше двох ударів ногою по тулубу, спричинивши потерпілому ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 432 від 21 серпня 2012 року, тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації злочинних дій засудженого за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не заперечується.

Посилання прокурора на м'якість призначеного засудженому покарання у зв'язку з безпідставним звільненням його від покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, є непереконливими.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, судом відповідно до вимог ст. 65 КК України враховані характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про особу засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, відношення до вчиненого тощо.

До того ж, взято до уваги думку потерпілого, який просив суд призначити засудженому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

За таких обставин, висновки суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням відповідають вимогам статей 50, 65, 75, 76 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку місцевого суду за м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання не вбачається.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.