Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Тельнікової І.Г., суддів:Франтовської Т.І., Вільгушинського М.Й., Пойди М.Ф., Літвінова Є.В., розглянувши в судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про допуск кримінальної справи щодо ОСОБА_6 та перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2013 року в порядку, передбаченому статтями 400-12 - 400-16 КПК України,

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зірка" Куйбишевського району Запорізької області, а провадження у кримінальній справі закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року цю постанову залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2013 року судові рішення щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2013 року, заступник Генерального прокурора України подав заяву, в якій просить Верховний Суд України переглянути зазначене судове рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Як на підставу своїх вимог заступник Генерального прокурора України посилається на неоднакове застосування касаційним судом кримінального закону, оскільки касаційною інстанцією надана неоднакова правова оцінка суспільно небезпечним наслідкам у такому злочині, як службове підроблення, та неоднаково застосовано положення ст. 47 КК України.

Із заяви та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що ОСОБА_6, будучи засновником та головою правління СВК "Зірка", маючи на меті незаконне одержання СВК "Зірка" дотацій за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на працевлаштування безробітних, шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей щодо наявності на підприємстві вакантних посад, незаконно отримав в якості дотацій з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 911 662 грн. 45 коп., чим завдав великої матеріальної шкоди державним інтересам в особі Куйбишевського РЦЗ.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши заяву та долучені судові рішення, колегія суддів вважає, що заявнику слід відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Вказуючи на невідповідність вимогам закону ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2013 року заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того ж положення кримінального закону щодо кваліфікації діянь ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 366 КК України за наслідками вчинених ним дій.

Проте, кваліфікація дій засудженого в касаційній скарзі прокурора не оскаржувалася, не була предметом перегляду суду касаційної інстанції та рішення з цього приводу не приймалося. З огляду на викладене, в цій частині ухвала ВССУ про залишення без зміни судових рішень про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності не може бути предметом перегляду Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

Крім того, заступник Генерального прокурора України просить допустити до перегляду Верховним Судом України справу й з підстав неоднакового застосування касаційним судом положень ст. 47 КК України.

Однак, питання звільнення від кримінальної відповідальності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, не є підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень касаційної інстанції.

Крім того, всупереч вимогам закону, заступник Генерального прокурора України додає та у своїй заяві посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2012 року та 16 жовтня 2012 року, якими судові рішення скасовано та справи направлено відповідно на новий судовий та новий апеляційний розгляд, тобто надані рішення не є остаточними та не можуть бути взяті до уваги для порівняння.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підстав для перегляду судового рішення Верховним Судом України, в порядку, передбаченому Главою 32-1 КПК (1001-05) 1960 року, не вбачає.

Керуючись ст. 400-18 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Відмовити заступнику Генерального прокурора України в допуску кримінальної справи щодо ОСОБА_6 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.