Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз - вироком

Крижопільського районного суду Вінницької області від

21 березня 2008 року за ч. 1 ст. 390 КК України, на підставі

ст. 71 КК України на два роки три місяці позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року апеляцію прокурора задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_1 скасовано та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 06 вересня 2011 року біля 16-ї год., діючи повторно, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, умисно, з корисливих спонукань, узгоджено та із злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з будинку АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, таємно викрали грошові кошти в сумі 5 000 грн, чим заподіяли останньому матеріальних збитків на вказану суму. З місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, на думку скаржника, при постановленні вироку, врахувавши тяжкість скоєного злочину та дані про особу засудженого, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 378 КПК України 1960 року мав би провести судове слідство.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину за обставин, встановлених судом, є обґрунтованим та в касаційній скарзі не оспорюється, кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною. Розмір та вид призначеного покарання ОСОБА_1 також в касаційній скарзі не оскаржується.

Доводи скарги прокурора про порушення вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні вироку без проведення судового слідства є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 362 КПК України 1960 року судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції.

Під час проведення судового слідства апеляційний суд досліджує обставини справ та докази, що їх підтверджують або спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи вирок суду першої інстанції оскаржений прокурором на підставі невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. У зв'язку з чим, апеляційним судом не досліджувались нові докази та обставини справи, а оцінена судом лише суспільна небезпечність скоєного, що не потребує проведення судового слідства.

Отже, суд апеляційної інстанції вказаних вимог кримінально-процесуального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 дотримався.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування постановленого по справі вироку апеляційного суду, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Керуючись ст. 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.