5-3158км13 Про відкрите викрадення майна з приміщення магазина, та незаконне зберігання аркотичних засобів без мети їх збуту - 05.09.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 05 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 березня 2012 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

В апеляційному порядку вирок суду не переглядався.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого цей вирок в касаційному порядку не оскаржений.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 20 вересня 2011 року біля 16:45, за попередньою змовою з іншою особою, засудженою цим же вироком, зайшовши до приміщення магазину "Єва" ТОВ "РУШ" неподалік станції метро "Героїв Дніпра", де таємно викрали продукцію вказаного магазину та, намагаючись із викраденим майном залишити приміщенні магазину, були помічені працівниками магазину ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але при цьому ОСОБА_2, не припиняючи свої дії із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_5, завдав їй удару правою рукою в ліву бічну поверхню грудної клітини, спричинивши таким чином легких тілесних ушкоджень. Після чого, вони залишили місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім того, 28 червня 2011 року біля 17-ї год. ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання наркотичного засобу без мети збуту, для власного вживання, за попередньою домовленістю по мобільному телефону з невстановленою органом досудового слідства особою, перерахував на номер мобільного телефону останньої грошові кошти в розмірі 350 грн, призначені для придбання наркотичного засобу. Після цього, виконуючи вказівки невстановленої органом досудового слідства особи, приїхав до озера Опечень, що по вул. Л.Гавро в м. Києві, де у заздалегідь обумовленому місці знайшов залишений для нього презерватив з наркотичним засобом - опієм ацетильованим, обіг якого заборонено, переливши його у одноразовий медичний шприц об'ємом 10 мл до позначки 6 мл, що в перерахунку на суху речовину становить 0,120 г, продовжуючи незаконно зберігати при собі цей наркотичний засіб до затримання працівниками міліції того ж дня о 19:45 біля будинку № 1 по вул. Л.Гавро в м. Києві.

У касаційній скарзі захисник просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, оскільки призначене останньому покарання вважає таким, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та його особі внаслідок суворості, у зв'язку з чим просить звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України. В обґрунтування свого прохання вказав, що суд недостатньо врахував даних про особу ОСОБА_2, який позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, добровільно відшкодував завдані збитки, має незадовільний стан здоров'я, постійне місце проживання. Зазначає, що судом безпідставно не враховані як обставини, які пом'якшують покарання, ОСОБА_2 його щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив подану ним касаційну скаргу задовольнити та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити скаргу його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах за обставин, установлених судом, є обґрунтованим та в касаційній скарзі не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості скоєних ним злочинів та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції повною мірою враховано тяжкість скоєних ним злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, дані про його особу - раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти власності, характеризуються формально позитивно, відсутність до нього претензій матеріального характеру, добровільно відшкодував завдані збитки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, судом не встановлено. Врахувавши наведене в сукупності, суд дійшов правильного висновку, визначивши ОСОБА_2 покарання в межах санкції інкримінованих йому статей, а саме у виді позбавлення волі, оскільки виправлення останнього неможливе без ізоляції від суспільства, при цьому при відсутності підстав для застосування положень статей 69, 75, 76 КК України.

Покарання призначене судом засудженому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, доводи у скарзі захисника про безпідставне неврахування судом такої обставини, яка пом'якшує покарання, як щире каяття є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав лише частково, що свідчить про відсутність щирого каяття з його боку.

Отже, підстав до пом'якшення покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України колегія суддів не вбачає.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, покарання відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.