Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Тельнікової І.Г., суддів: Франтовської Т.І., Вільгушинського М.Й., Пойди М.Ф., Літвінова Є.В., розглянувши в судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про допуск кримінальної справи щодо ОСОБА_6 до провадження Верховного Суду України та перегляд ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року,

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 серпня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року вирок суду залишено без зміни.

Цим вироком, який залишено без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції, засуджено ОСОБА_7, щодо якого питання про перегляд судового рішення в порядку Глави 32-1 КПК (1001-05) 1960 року, не ставиться.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 30 жовтня 2012 року залишено без зміни.

Заступник Генерального прокурора України подав заяву, в якій просить Верховний Суд України переглянути ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року. Вважає, що судом касаційної інстанції по-різному застосовано одні і ті ж норми кримінального закону щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, що потягло прийняття різних за змістом рішень, оскільки, ні органом досудового слідства, ні судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та не наведено в судових рішеннях жодних даних, які б вказували на те, що застосоване до потерпілого насильство створювало небезпеку для його життя та здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, викладені у заяві, дослідивши надані судові рішення, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Із заяви та наданих копій судових рішень вбачається, що ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 2 червня 2012 року о 23 годині 30 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_7, з корисливих мотивів, проникли через огорожу на територію бази "Альфагазінвест" по вул. Луговій, 6 в м. Сімферополі АР Крим, перерізали кабель відеонагляду та стали викрадати майно. 3 червня 2012 року о 2 годині 30 хвилин, побачивши охоронця ОСОБА_8, скоїли разом з ОСОБА_7 на нього напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого: ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8 в обличчя, від якого останній утратив рівновагу та впав на підлогу, після чого з метою уникнення можливого опору ОСОБА_9 разом з ОСОБА_7 зв'язали потерпілому руки та заклеїли рота завчасно заготовленим скетчем і заволоділи належним потерпілому мобільним телефоном вартістю 449 грн., а також належним ТОВ "Альфагазінвест" майном на загальну суму 15393,75 грн.

Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК України.

Обґрунтовуючи свої доводи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, заступник Генерального прокурора України, послався на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 березня 2009 року.

Як убачається з ухвали, Колегія суддів Верховного Суду України залишила без зміни ухвалу апеляційного суду, якою дії ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з ч. 2 ст. 187 КК України перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України та зазначила, що апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій засуджених за відсутністі інших безперечних доказів спричинення потерпілій короткочасного розладу її здоров'я. Касаційний суд зазначив, що посилання у вироку на висновок судово-медичної експертизи, у якому зазначено, що гостра реакція на стрес в результаті насильницьких дій з боку засуджених, може бути віднесена до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої, носить характер припущення і фактично із змісту цього висновку вбачається, що гостра реакція на стрес у потерпілої настала вже після нападу засуджених на неї.

Таким чином, долучене до заяви судове рішення вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, в результаті чого були ухвалені різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що є підставою для перегляду зазначеного у заяві судового рішення.

Керуючись ст. 400-18 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Допустити до провадження Верховного Суду України кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2013 року.