Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 5 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

1988 року народження, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі. за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 2 936,50 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 грн. моральної шкоди, 437,60 грн. витрат на надання правової допомоги; ОСОБА_7 - 120,26 грн. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, 437,60 грн. витрат на надання правової допомоги.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 16 травня 2011 року у м. Нововолинську вчинив розбійний напад на ОСОБА_7, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, який виявився у завданні удару твердим тупим предметом у потиличну ділянку голови, в результаті чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, та незаконно заволодів його майном: мобільним телефоном та грошима з гаманця загальною вартістю 315 грн.

Крім того, ОСОБА_5 3 грудня 2011 року біля кафе "Доза" у м. Нововолинську, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом грабежу, під надуманим приводом - перевірки наявності підслуховуючих пристроїв, обшукавши ОСОБА_6, відкрито викрав грошові кошти та портмоне загальною вартістю 2 620 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково і просив скасувати ухвалу з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку невідповідністю її вимогам ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даної справи апеляційним судом залишились не виконаними.

Зокрема, в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що суд не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу засудженого, який вчинив два умисних тяжких злочини, один з яких - із застосуванням фізичного насильства, не відшкодував шкоду жодному з потерпілих та не визнав вину, що свідчить про небажання ОСОБА_5 щиро розкаятись та стати на шлях виправлення. При цьому судом не встановлено і не зазначено у вироку такі позитивні дані про особу винного, які б дали можливість дійти обґрунтованого припущення про те, що таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Матеріалами справи з'ясовано, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі питання не дав і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 377 КПК України, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути усунені зазначені вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.