Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_7,

засудженого ОСОБА_2

розглянула 3 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у її розгляді апеляційним судом, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, 1985 р. н., судимого 05.12.2006 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, громадянина України,

за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Згідно вироку, ОСОБА_2 21 квітня 2011 року о 9:30, знаходячись в кіоску на АДРЕСА_1 намагався таємно викрасти мобільний телефон та гроші ОСОБА_3, сховавши їх у своєму одязі, але був поміченим потерпілою, яка попросила повернути її майно.

Не дивлячись на це, ОСОБА_2 з місці події втік, відкрито викравши телефон та гроші, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на 529 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вказаних рішень з направленням справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Стверджує, що апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, не вмотивував свого рішення належним чином та неправильно вказав в ухвалі рік народження засудженого - 1975, тоді як останній народився у 1985 році.

В запереченнях на цю скаргу захисник ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, та захисника й засудженого, які просили залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, а твердження прокурора про явну несправедливість призначеного покарання є обґрунтованими.

Так, призначаючи покарання, суд не дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки не врахував в достатній мірі тяжкість злочину та особу раніше судимого за тяжкі корисливі злочини ОСОБА_2

Отже, призначене покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

За таких обставин, у відповідності до положень пп. 1, 3 ч. 1 ст. 398 КПК України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.