Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Леона О.І., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула 3 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1959 р. н., що згідно положенням ст. 89 КК України не має судимість, громадянина України,

за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Згідно вироку, ОСОБА_1 в травні та червні 2011 року незаконно, з метою збуту за невстановлених обставин придбав 2 та 8 мл речовини з вмістом метамфетаміну, переніс та зберігав у квартирі АДРЕСА_1, а 04.05.2011 та 17.06.2011 продав ОСОБА_2 кожний раз за 80 грн 0,0229 гр. та 0,036 гр. вказаної психотропної речовини у перерахунку на суху речовину відповідно, а 0,036 гр. її залишку 17.06.2011 виявили та вилучили у вказаній квартирі працівники міліції.

У касаційній скарзі засуджений просить на підставі ст. 69 КК України не застосовувати до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки він страждає ВІЛ-інфекцію, має на утриманні мати похилого віку з якою є співвласником квартири, частина якої підлягає конфіскації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, суд правильно застосував за останнім кримінальним законом конфіскацію майна засудженого.

При цьому, у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчинених злочинів та особу засудженого.

Оскільки попередня судимість ОСОБА_1 погашена, суд правильно не врахував її в якості обставини, яка обтяжує покарання, але обґрунтовано зважив на те, що вказаний факт у сукупності з іншими, характеризує засудженого вкрай негативно.

Отже, підстави для застосування положень ст. 69 КК України відсутні.

Ухвала апеляційного суду, якою оскаржений вирок місцевого суду залишений без зміни, вмотивована та відповідає іншим вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року щодо щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.