Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів: Леона О.І., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року.

Вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 грудня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимості,

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1891,17 гривень у рахунок відшкодування матеріальних збитків та 12500 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову і направив справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 25 квітня 2012 року, близько 18 години, між ОСОБА_1, який перебував в палісаднику біля під'їзду будинку АДРЕСА_1, та його знайомим ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, кулаком правої руки двічі вдарив ОСОБА_2 в область лівої щоки, від чого ОСОБА_2 впав. Після цього, ОСОБА_1 наніс кілька ударів по голові та тілу ОСОБА_2, спричинив йому відкритий перелом нижньої щелепи зліва, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свою думку обґрунтовує тим, що призначене покарання не відповідає його особі та є несправедливо суворим. Стверджує, що суд не взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання та дозволяють застосувати ст. 75 КК України. Обґрунтовує свої вимоги тим, що він вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується задовільно за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, в результаті вчиненого злочину тяжких наслідків для потерпілого не наступило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, при встановлених у вироку обставинах, відповідають фактичним даним, підтверджені розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами та в касаційному порядку не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку врахував доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, які є аналогічними доводам його касаційної скарги та обґрунтовано визнав, що призначене покарання засудженому ОСОБА_1 у виді обмеження волі, у мінімальному його розмірі, відповідає вимогам закону та навів доводи про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.

Посилання засудженого на неврахування судом обставини, що він перебуває у шлюбі та має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів не бере до уваги, оскільки визнання тих чи інших обставин, що пом'якшують покарання, є правом суду. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не працює, з сім'єю не проживає, а тому вказані доводи є безпідставними.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, буде необхідним й достатнім для його виправлення, та попереденню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, дав на неї відповіді і своє рішення належним чином мотивував.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону органами досудового слідства, судами першої та апеляційної інстанції у справі не допущено, касаційна скарга засудженого підлягає залишенню без задоволення, а постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення-без зміни.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.