5-3753к13 Про порушення ПДР та зіткнення автомобіля із скутером - 03.09.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та його захисника, представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2013 року та вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 16 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_5 17793,23 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнено з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні 2996,83 гривень у рахунок відшкодування вартості лікування потерпілого ОСОБА_5

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_4 призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що 09 серпня 2010 року приблизно о 20 год. 40 хв. на автодорозі Т-09-05 сполученням Чернівці-Мукачево в смт. Ланчин Надвірнянського району, він, керуючи автомобілем марки "FІАТ DUКАТО 10" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Добротів по вул. Незалежності по дорозі з двостороннім рухом, розділеною видимою осьовою лінією, на ділянці дороги, що навпроти Ланчинської міської лікарні, не переконавшись в безпечності свого маневру, проявивши неуважність, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення зі скутером марки "FАDА FD QТ-5" під керуванням потерпілого ОСОБА_5, грубо порушивши при цьому вимоги пунктів 1.2, 1.3, 1.5, 2.3б, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломам основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня, закритої травми живота з розривом селезінки, розривами брижі та стінки тонкої кишки, яка привела до гострої внутрішньо-черепної крововтрати, з ускладненнями.

У касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину. При цьому вони вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Не погоджуються з оцінкою доказів по справі, зазначають, що їх сукупність не підтверджує висновки суду першої та апеляційної інстанцій з приводу винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ "СК "Провідна", не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4, просить судові рішення в частині задоволення цивільного позову скасувати, в задоволенні позовів відмовити в повному обсязі за безпідставністю. Свою думку обґрунтовує тим, що вирок в частині задоволення позову за рахунок ПрАТ "СК "Провідна" постановлений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та незастосуванні відповідних правових норм.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, захисника та представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого та його захисника підлягає частковому задоволенню, цивільного відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, місцевий суд обґрунтував доказами, які досліджені в судовому засіданні. Так, на обґрунтування свого висновку щодо винуватості засудженого суд послався на показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; на протоколи огляду місця події і схему до нього, протоколи відтворення обставин і обстановки подій; висновок судово-медичної експертизи щодо виявлення тілесних ушкоджень у потерпілого; висновки судово-автотехнічних та судової транспортно-трасологічної експертиз.

Зазначені докази були ретельно перевірені місцевим судом, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку і повністю спростовують доводи касаційної скарги засудженого та захисника про невинуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд першої інстанції дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення, а його висновок щодо винності і кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4, є правильним.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи засудженого та захисника, які за змістом аналогічні доводам їх касаційної скарги, і з посиланням на обставини справи не знайшов підстав для їх задоволення, постановив вмотивований вирок. З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Доводи засудженого та його захисника щодо недоведеності вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 378 КПК України 1960 року проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляції засудженого та його захисника без задоволення, зазначив у вироку достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Повідомлені свідками обставини повністю узгоджувалися з даними, які містяться у протоколі огляду місця події, схемі ДТП, висновках експертиз та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зміст яких докладно наведений у вироку.

Судом з достатньою повнотою встановлено всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі перевірено доводи сторони захисту щодо винуватості в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 з посиланнями на те, що останній виїхав на смугу руху засудженого ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_4 з метою уникнення зіткнення мусив виїхати на зустрічну смугу, і з наведенням відповідних мотивів визнав їх необґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції вирок щодо ОСОБА_4 скасовано тільки в частині призначеного покарання, про що порушувалося питання в апеляціях потерпілого та прокурора.

Погоджуючись з апеляціями прокурора та потерпілого, в яких порушувалось питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 через неправильне застосування кримінального закону та постановлення свого вироку в частині призначеного покарання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з огляду на незмінну позицію потерпілого, який наполягав на призначенні покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без застосування положень ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні покарання апеляційний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_4 хоча і вчинив тяжкий злочин, але раніше до кримінальної відповідальності не притягався, був приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, а також те, що злочин вчинений ним не потягнув за собою тяжких наслідків. Слід також взяти до уваги його молодий вік, і те, що він частково відшкодував потерпілому матеріальну шкоду. Всі ці обставини дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовує особа, котра на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог статей 22, 23 та 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі, якщо цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу застрахована, витрати на лікування та поховання в межах ліміту відповідальності за виключенням франшизи відшкодовує страховик.

Як убачається із матеріалів справи, автомобіль "FІАТ DUKАТО 10" державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, було застраховано в ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на один рік з 23 березня 2010 року по 22 березня 2011 року в межах ліміту відповідальності. (т.3 а.с.147).

Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" зобов'язана відшкодувати ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 17793,23 гривень, яка виникла у зв'язку з лікуванням потерпілого та придбанням ліків, що підтверджується копіями відповідних товарних чеків та рахунків, які є у матеріалах справи (т.3 а.с.136).

Якщо порядок відшкодування витрат встановлено кримінально-процесуальним законом, то саме цей порядок має застосовувати суд під час вирішення кримінальної справи. Отже, немає підстав вважати, що місцевий суд порушив вимоги Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень у частині стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

Апеляційний суд, переглянувши справу, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині стягнення шкоди з ПрАТ "Страхова компанія "провідна" без зміни, зазначивши у вироку підстави прийняття такого рішення, а стосовно доводів апеляції представника цивільного відповідача, аналогічних доводам його касаційної скарги, з чим погоджується й колегія суддів. Вирок апеляційного суду в цій частині відповідає вимогам ст. 378 КПК 1960 року. З урахуванням викладеного, законних підстав для скасування судових рішень за доводами касаційної скарги представника ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" у колегії суддів немає.

З огляду на викладене, колегія суддів знаходить, що вирок апеляційного суду в частині, що стосується призначення покарання підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 394 - 396, КПК України (1001-05) 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та його захисника задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2013 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік. Покласти на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.