Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Леона О.І., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 3 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 жовтня 2012 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., не судимого, громадянина України,

за ч. 3 ст. 212 КК України до 3 626 661,76 грн штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на три роки, та конфіскацією всього майна;

за ч. 1 ст. 366 КК України до 4165 грн штрафу;

на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів до 3 626 661,76 грн штрафу, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на три роки, та конфіскацією всього майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 жовтня 2012 року вказаний вирок змінено: покарання за ч. 1 ст. 366 КК України пом'якшено до 850 грн штрафу, а в решті - залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи службовою особою - директором ТОВ "Оліяпрод", шляхом заниження у деклараціях з податку на додану вартість та на дохід відповідних даних, зокрема - про валові доходи очолюваного ним товариства, ухилився від сплати 1 598 609,11 грн податку на додану вартість за березень-червень 2010 року та 2 028 052,65 грн податку на прибуток за 1 й 2 квартали 2010 року, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі - 3 626 661,76 грн.

Він же, з 16 по 30 квітня 2010 року завірив печаткою ТОВ "Оліяпрод" завідомо неправдиві податкові декларації та подав їх до Новомосковської ОДПС.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вказані судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд через неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність вини ОСОБА_1 у скоєні злочинів, за які його засуджено, та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів й особі засудженого внаслідок суворості. Стверджує, що розмір штрафу, призначеного за ч. 3 ст. 212 КК України, перевищує встановлений у санкції цього кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота досудового чи судового слідства, чим обґрунтовуються касаційні скарги захисника в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зімни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України, в апеляційному порядку.

Твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки протилежний висновок суду в цій частині ґрунтується, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням, в тому числі під час очних ставок з ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про обставини за яких засуджений ухилявся від сплати податків; висновкам судово-економічної та почеркознавчої експертиз про посвідчення засудженим відповідних документів з метою ухиляння від сплати податків тощо; даним документів - чеків, податкових декларацій тощо - які були предметом експертного дослідження тощо.

Несвоєчасне ознайомлення обвинуваченого із висновком економічної експертизи не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки не потягло за собою наслідків, передбачених ч. 1 ст. 370 КПК України.

Розмір штрафу, призначеного за ч. 3 ст. 212 КК України, не перевищує розміру майнової шкоди, завданої злочином, отже - відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 КК України.

При призначенні покарання суд дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки врахував тяжкість вчинених злочинів та особу засудженого.

Отже, підстав для визнання такого покарання явно несправедливим колегія суддів не вбачає.

Ухвала апеляційного суду вмотивована та відповідає іншим вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. При цьому, суд розглядав апеляцію прокурора, а засуджений не оскаржував вирок в апеляційному порядку.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.