Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року.

Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз 19 січня 2006 року Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений 17.04.2009 року умовно-достроково на 27 днів засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 2 червня 2012 року приблизно о 22 год. 30 хв. керуючи автомобілем "ВАЗ 2108" д.н. НОМЕР_1, рухаючись на 6 км 300 м автодороги "Сімферополь-Севастополь" зі швидкістю 80 км/год. по правій смузі ближче до правого краю з включеним ближнім світлом фар, у порушення вимог п.п. 1.5, 1.10, 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , був неуважний і при виникненні двох пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що рухалися попереду попутному напрямку по правому краю дороги, не вжив заходів до безпечного об'їзду та допустив на них наїзд, а потім, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя по ходу свого руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка йшла по узбіччю у попутному з ним напрямку.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть.

У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, внаслідок суворості, ставить питання про зміну постановлених судових рішень та пом'якшення призначеного покарання. Вказує, що судом при призначені покарання, не врахована поведінка потерпілих, стан дорожньої обстановки, спроби засудженого відшкодувати заподіяну шкоду. Зазначає, що суд не прийняв до уваги, що на утриманні в ОСОБА_2 знаходиться малолітня дитини, дружина, яка знаходиться у декретній відпустці та дитина дружини. Наголошує, що з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин та даних про особу засудженого, судом призначено вкрай суворе покарання, яке є явно несправедливим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку та у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно обрано у відповідності до цих вимог закону. Суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого необережного злочину, наслідком якого стала загибель трьох осіб, усі обставини справи, серед яких й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, особу винного, який раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обране ОСОБА_2 основне та додаткове покарання, колегія суддів вважає справедливим, судові рішення законними, а тому підстав для задоволення скарги захисника засудженого про пом'якшення покарання та застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені в апеляціях захисника та засудженого доводи, аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірені, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не вбачається, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року щодо Стасюка Руслана Романовича залишити без зміни.