Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року.

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 вересня 2012 року, приблизно о 18 год. 50 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, навмисно наніс ОСОБА_2 удар лопатою по правій нозі, чим спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень та призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Зазначає, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, ініціатором конфлікту був потерпілий. Вказує на безпідставне задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий вважає судові рішення законними та обґрунтованими та просить їх залишити без зміни, а скаргу засудженого без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку, кваліфікація дій засудженого підтверджені і судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного покарання, то воно обрано ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України.

Призначаючи засудженому необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, суд урахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не судимий, мав привід у міліцію та притягувався до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.

Рішення суду щодо стягнення моральної шкоди з засудженого узгоджується з принципом розумності та справедливості, відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілого за наслідками отриманих ним травм.

Правильність встановлення судом фактичних обставин справи, юридичної кваліфікації дій засудженого, суворість призначеного покарання та справедливість і обґрунтованість стягнення моральної шкоди на користь потерпілого належно перевірені за апеляцією засудженого апеляційним судом, який погодився з висновком місцевого суду. Його ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Колегія суддів погоджується, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, воно сприятиме його виправленню і перевихованню, а тому підстав для застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться в касаційній скарзі, не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.