Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокурора Саленка І.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2013 року, -

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

-засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду, 18.09.2012 року о 21 год. 11 хв. ОСОБА_5, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "В", перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ІЖ-412", який належить на праві приватної власності ОСОБА_6, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_7, рухаючись по вулиці Жадова з боку вулиці Героїв Сталінграду в напрямку вул. Маршала Конєва в м. Кіровограді, під час керування проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.1, .2.3, 2.9, 12.4, 12.9, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України (4651-17) .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди: пасажир автомобіля "ІЖ-412" ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння; а пішохід ОСОБА_9 отримала легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на незастосування кримінального закону - ст. 75 КК України, який підлягав застосуванню, що потягло за собою призначення покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому вказує, що потерпілий ОСОБА_7 відмовився від цивільного позову, а сам засуджений щиро покаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має на утриманні дружину та матір-інваліда. Просить судові рішення змінити, застосувати до нього ст. ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правильність кваліфікації дій та доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину в касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, виконав і в мотивувальній частині вироку обґрунтував свій висновок про вид і розмір покарання, неможливість застосування ст. ст. 69, 75 КК України до ОСОБА_5 належним чином.

Так, суди врахували, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин з необережності, дані про його особу (який за місцем проживання характеризується позитивно, працює, одружений, осудний, на обліку в Кіровоградському обласному наркологічному диспансері та Кіровоградській обласній психіатричній лікарні не перебуває, згідно з вимогами ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимостей, йому неодноразово призначалося покарання із застосуванням ст. 75 КК України, але через півроку після закінчення останнього іспитового строку вчинив даний злочин); вказали на пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданих злочином збитків потерпілому ОСОБА_7, а також наявність на утриманні матері, яка є інвалідом ІІІ групи); обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанції, що призначення покарання у межах санкції ч.2 ст. 286 КК України лише у виді реального його відбування є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України до ОСОБА_5 колегія судді не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

З урахуванням наведеного, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.