Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Животова Г.О., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Саленка В.І.,

розглянула 30 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 8 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено:

ОСОБА_1, 1983 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 307 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_2, 1970 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трьохрічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 11.12.2010, 05.01.2011, 22.01.2011, 26.01.2011 та 03.02.2011 у різних місцях у м. Берегові під час оперативних закупок продав ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) вагою, відповідно 1,2913 гр., 1,2313 гр., 2,885 гр., 2,1132 гр. та 1,0485 гр.

Він же 05.01.2011, 22.01.2011, 26.01.2011, 03.02.2011 і 07.02.2011 за тих же обставин та у тому ж місті продав тій же особі психотропну речовину - метамфетамин вагою, відповідно 0,1038 гр., 0,1123 гр., 0,9401 гр., 0,0572 гр., 0,1583 гр.

Усього ОСОБА_1 отримав від покупця 8900 грн., а збут канабісу та метамфетамину 05.01.2011, 22.01.2011, 26.01.2011 та 03.02.2011 він вчинив за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою.

ОСОБА_2 за невстановлених обставин незаконно з метою збуту придбав, перевіз і зберігав за місцем свого проживання у буд. АДРЕСА_1 психотропну речовину метамфетамин вагою 0,0075 гр., який 08.02.2011 був виявлений та вилучений працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вказані рішення щодо обох засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на цю скаргу засуджений ОСОБА_1 та захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 просять залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а оскаржені рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки про доведеність винуватості засуджених у вчиненні вищезазначених злочинів та правильність кваліфікації їх дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про незаконність судових рішень через м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання та порушення вимог ст. 299 КПК України є необґрунтованими.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання суд, у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обґрунтовано суд визнав за обставини, які пом'якшують покарання, щире каяття ОСОБА_1 та визнання ним вини.

Вказані обставини у їх сукупності правильно визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є підставою для застосування положень ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі прокурора відсутні дані, які б давали підстави визнати призначене ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, явно несправедливим.

Отже, касаційна скарга в цій частині є необґрунтованою.

Дані про неправильне застосування судом положень ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року в справі відсутні, а засуджені та їх захисники не оскаржують таке рішення щодо порядку дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Отже, твердження прокурора про порушення прав засуджених в цій частині є також необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що оскаржений вирок районного суду відповідає вимогам ст. ст. 334- 335 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляції прокурора та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Істотних порушень вимог КПК України (4651-17) , які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Берегівського районного суду від 8 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2012 року залишити без зміни, касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.