Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Животова Г.О., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Покотило М.В.,

розглянула 30 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2013 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, підсудних за ч. 2 ст. 364 КК України

ОСОБА_1, 1953 р. н., не судимого, громадянина України,

та

ОСОБА_2, 1961 р. н., не судиму, громадянку України,

виправдано за відсутністю в діянні складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року.

Цивільний позов прокурора про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2 021 280 грн залишений без розгляду.

Органом досудового слідства ставилось за вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 те, що перший, обіймаючи посаду голови фонду комунального майна (далі - фонду) Ялтинської міської ради (далі - ради), а друга, за відсутності першого, - виконуючого обов'язки голови цього ж фонду, у 2009 році умисно, в інтересах третіх осіб використали службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки за таких обставин.

В порушення передбачених ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" й ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вимог про застосування переважно конкурентних способів приватизації та про підготовку об'єкту до приватизації у строк не більший двох місяців після ухвалення рішення про приватизацію, будучи обізнаними про фінансову неспроможність ТОВ "Гастроном № 1" (далі - товариство) викупити орендований цілісний майновий комплекс комунального підприємства Ялтинської міської ради "Гастроном № 1", розташований на вул. Леніна, 15 / вул. Краснова, 1 у місті Ялті (далі - майновий комплекс) та про відсутність поліпшення орендованого майна на не менше 25 % його залишкової вартості, як умови приватизації передбаченої п. 16 Програми приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності Ялтинської міської ради, затвердженої 04.12.2006 рішенням ради:

ОСОБА_1 27.02.2009 видав наказ про приватизацію товариством вказаного майнового комплексу шляхом викупу;

ОСОБА_2 05.08.2009 підписала від імені фонду не передбачений законодавством про приватизацію попередній договір з товариством, а ОСОБА_1 21.10.2009 - додатковий до попереднього договір про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу та 10.12.2009 - договір про таку купівлю-продаж за 9 831 015,5 грн.

Оскільки, згідно висновку експерта Кримського НДІ судових експертиз від 03.02.2011, ринкова вартість майнового комплексу визначена в сумі 11 853 195,6 грн, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було поставлено за вину таку кваліфікуючу ознаку вчиненого ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, як спричинення тяжких наслідків у виді збитків в розмірі 2 021 280 грн.

Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдано на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, оскільки дії, поставлені їм за вину, в тому числі й щодо укладення попередніх та остаточного договорів, вони здійснили на виконання рішень Ялтинської міської ради, якій безпосередньо підпорядкований Фонд комунального майна, та доручень-розпоряджень Ялтинського міського голови, які ніким не оспорені та не скасовані у встановленому законом порядку; майновий комплекс був підготовлений до приватизації до 30.04.2009, тобто - у двомісячний строк; інформація про конкурс та про його підсумки надрукована, відповідно, 27.11.2008 та 18.12.2008 в газеті "Ялтинський вісник"; оцінювача майна було визначено, а оцінку майнового комплексу - здійснено у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1981, що визнав й Господарський суд АРК, який 10.02.2012 відмовив заступнику прокурора АРК і фонду у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного майнового комплексу; висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз від 25.05.2012 встановлено, що вартість майнового комплексу менша, ніж за нього заплачено - 9 577 200 грн; обвинувачені не можуть нести відповідальність за правильність оцінки майна, ніяк не впливали на висновок оцінювача майна і це не ставилось їм за вину.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вказаних судових рішень через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки в справі є відповідні аудиторські, бухгалтерські та банківські документи про рух коштів товариства, які стверджують неспроможність останнього здійснити викуп майнового комплексу; вчинення дій на виконання рішень ради є лише обставиною, яка пом'якшує відповідальність; за наявності двох висновків будівельно-технічних експертиз з підсумками, які істотно різняться, суд, в порушення вимог ст. ст. 264, 296 КПК України 1960 року, не призначив повторну комісійну експертизу та не дав оцінку факту здійснення приватизації за відсутності даних про поліпшення орендованого майна на не менше 25 % його залишкової вартості.

У запереченнях на цю скаргу засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити її без задоволення через необґрунтованість, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають.

Твердження прокурора про наявність у діяннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є безпідставним, оскільки протилежний висновок суду першої інстанції в цій частині ґрунтується, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Довід касаційної скарги про те, що ТОВ "Гастроном № 1" не було спроможним здійснити викуп орендованого цілісного майнового комплексу комунального підприємства Ялтинської міської ради "Гастроном № 1", є необґрунтованим, оскільки зі змісту обвинувачення та інших матеріалів справи вбачається, що товариство сплатило повну вартість вказаного приватизованого об'єкту (т. 1 а. с. 133).

Крім того, у касаційній скарзі не зазначено, якими положеннями законів чи інших нормативних актів передбачено обов'язок відповідних посадових осіб перевіряти платоспроможність покупців під час підготовки об'єктів приватизації до продажу, наслідки таких перевірок тощо.

Прокурор зазначає, що вчинення виправданими дій на виконання рішень ради є лише обставиною, яка пом'якшує відповідальність.

При цьому, у касаційній скарзі відсутні доводи на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій про законність зазначених рішень вказаного органу самоврядування, визнання їх такими у порядку господарського судочинства, відсутність даних про їх скасування у встановленому законом порядку тощо.

Довід про незаконність приватизації через відсутність даних про поліпшення орендованого майна на не менше 25 % його залишкової вартості як умови, передбаченої ст. 51 Закону України № 1723-ІІІ від 18.05.2000 "Про Державну програму приватизації" (далі - Закону) та п. 16 Програми приватизації майна, яке знаходиться у власності Ялтинської міської ради, затвердженої рішенням вказаної ради № 48 від 04.12.2008 (далі - Програми), також є необґрунтованим.

Так, останнє речення ст. 51 Закону передбачає, крім вищезазначеної умови одержання права на викуп майна, ще одну, а саме: "Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України".

При цьому, п. 18 Програми встановлює, що "Викуп застосовується також, якщо об'єкт включений у перелік об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, за рішенням міської ради", а з цього Переліку, затвердженого Ялтинською міською радою 11.12.2007 (т. 1 а. с. 97-98) видно, що до нього включений гастроном, розташований на вул. Леніна, 15 / вул. Краснова, 1 у місті Ялті, який орендує ТОВ "Гастроном № 1".

Отже, підстави для здійснення приватизації шляхом викупу були інші, ніж йдеться в обвинуваченні та у касаційній скарзі прокурора, внаслідок чого висновки судів про її законність є обґрунтованими.

Безпідставним є й довід прокурора про необхідність призначення повторної комісійної будівельно-технічної експертизи.

Так, згідно ч. 6 ст. 75 КПК України, повторна експертиза призначається за умови визнання попереднього висновку експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.

З оскарженого вироку видно, що таких сумнівів стосовно правильності проведеної Волинським відділенням Львівського НДІ судових експертиз комісійної будівельно-технічної експертизи у суду не виникло.

Крім того, суд, допитавши експерта, правильно визнав, що висновок комісійної експертизи про вартість приватизованого майнового комплексу є достовірним, оскільки враховує дані, які не були предметом дослідження попередньої експертизи.

За таких обставин, не було підстав для визнання цього висновку необґрунтованим.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ставилось за вину вчинення дій, спрямованих на штучне зниження відповідними фахівцями вартості майнового комплексу, який підлягав приватизації.

Відсутня в обвинуваченні й вказівка на те, які положення закону чи інших нормативних актів порушили вказані особи при призначенні та проведенні вартісної оцінки об'єкту приватизації, на підставі яких нормативних актів вони були зобов'язані, чи хоча б мали право, не погодитись з такою оцінкою, та чи усвідомлювали вони, що визначена вартість не відповідає дійсності і чим це стверджується тощо.

Отже, вирок місцевого суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги прокурора не спростовують висновків, на підставі яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдано.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляції поданої прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив її без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справа не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - без задоволення.