Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні 30 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 09 вересня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повернувшись до місця свого проживання в АДРЕСА_1 на ґрунті ревнощів, наніс раніше незнайомому ОСОБА_2 руками та ногами цілеспрямовані удари в область голови та тулуба, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що головуючим по справі в місцевому суді не підписано протокол і постанову попереднього судового засідання та не вирішено заяву ОСОБА_1 про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Крім того, прокурор у скарзі посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги та доповнень до неї, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення кримінального-процесуального закону судовими інстанціями є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України (1960 року), вимог, в ухвалі слід проаналізувати та співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, й дати на кожен з них вичерпну відповідь.

Як убачається з матеріалів справи, прокурором було подано апеляцію на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 лише з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, в якій ставив питання про постановлення нового вироку та призначення засудженому більш суворого покарання.

Апеляційний суд, на думку колегії суддів, дотримався зазначених вимог закону, проаналізував і співставив з наявними у справі всі доводи, наведені в апеляції прокурора, дав на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний кримінальний закон та зазначив про відповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам ст. 65 КК України.

Призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд правомірно визнав необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, про які зазначив прокурор у касаційній скарзі та які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.