Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні 30 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей в силу ст. 89 КК

України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він на початку жовтня 2011 року, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, проник у приміщення літньої кухні та гаража, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 450 грн.

Крім того, ОСОБА_1 18 жовтня 2011 року повторно, таємно проник через вікно до приміщення їдальні по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 500 грн.

А також, ОСОБА_1 15 листопада 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці перед входом до приміщення відділення пошти АДРЕСА_3, одягнувши заздалегідь підготовлену маску з шапки з прорізами для очей та тримаючи в руці предмет, схожий на пістолет, проникнув через незамкнені двері до приміщення пошти, де, розбивши скло бар'єрної стійки та погрожуючи застосувати до начальника поштового відділення ОСОБА_4 насильство, небезпечне для життя та здоров'я, наніс їй один удар кулаком в обличчя, після чого, не заволодівши майном з причин, що не залежали від нього, намагався втекти з приміщення, однак був затриманий.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, просить їх змінити через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок суворості, пом'якшивши призначене покарання на підставі ст. 69 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні йому покарання не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання - явку з повинною, щире каяття, відсутність небезпечних наслідків, тяжкі сімейні обставини, наявність на утриманні матері пенсійного віку, яка має незадовільний стан здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про невідповідність призначеного йому покарання вимогам закону внаслідок суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував тяжкість вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані про особу засудженого, те, що він негативно характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, судом при призначенні ОСОБА_1 міри покарання враховано думку потерпілого ОСОБА_3 щодо призначення міри покарання відповідно до вимог закону.

Таким чином, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим та застосувати положення ст. 69 КК України, як про це зазначено у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, в тому числі й щодо міри покарання, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року щодо нього - без зміни.