5-2308км13 Про забезпечення зберігання та організацію збуту автомобіля, яким особи незаконно заволоділи - 30.07.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 30 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком визнано винними та засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

В апеляційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 29 січня 2011 року, знаходячись на вул. Рози Люксембург у м. Оріхів Запорізької області, зустрівся з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які запропонували йому забезпечити зберігання та організувати збут автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_4, при цьому пояснили йому обставини незаконного заволодіння даним транспортним засобом.

ОСОБА_1 погодився на запропоновану пропозицію та 29 січня 2011 року, достовірно знаючи про те, що автомобіль придбано незаконним шляхом, заздалегідь не обіцяючи, прийняв та забезпечив незаконне зберігання автомобіля "Volkswagen Golf" у гаражі на території колишнього ДП "Спортивно-технічний клуб", що по вул. Шевченка, 167 у м. Гуляйполі Запорізької області, пообіцявши його в подальшому збути.

ОСОБА_1 незаконно зберігав автомобіль "Volkswagen Golf" у вказаному місці до 30 січня 2011 року, коли при виїзді на ньому у м. Оріхів був затриманий працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_1 29 січня 2011 року, знаходячись на вул. Рози Люксембург у м. Оріхів, під час зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дізнався від останніх про вчинення ними тяжких злочинів, а саме те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили розбійний напад на ОСОБА_4, під час якого вбили потерпілого та заволоділи належним йому автомобілем, однак приховав це, заздалегідь не обіцяючи.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_1, просить їх скасувати через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу - направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України своє рішення не мотивував та не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх суспільну небезпечність, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, формальні характеристики за місцем роботи та проживання. Також суд, на думку прокурора, не обґрунтував можливість призначення засудженому іспитового строку в мінімальному розмірі та неправильно застосував ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 396, ст. 198 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення ОСОБА_1 невиправдано м'якого покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку місцевого суду, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України враховані середня тяжкість злочинів, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, в тому числі й тих, на які вказав прокурор у касаційній скарзі, не встановлено.