Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Животова Г.О., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Саленка В.І.,

розглянула 30 липня 2013 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2012 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1, 1979 р. н., неодноразово судимого, останній раз - 19.07.2007 за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 16.02.2011 умовно-достроково на 11 місяців 11 днів, громадянина України,

за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

за ст. 395 КК України на 5 місяців арешту;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 3 роки 9 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2012 року вирок змінено - виключено рішення про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України та постановлено вважати остаточним покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.

Згідно вироку, ОСОБА_1 умисно порушив правила адміністративного нагляду, встановленого щодо нього на 1 рік постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 09.09.2011, оскільки 10.02.2012 самовільно залишив місце свого проживання у АДРЕСА_1

Він же, 25.02.2012 о 13:20 з метою викрадення чужого майна проник у будинок АДРЕСА_2, зібрав речі потерпілого ОСОБА_2 загальною вартістю 659,11 грн, але не зміг заволодіти ними, оскільки втік з місця злочину після того, як потерпілий раптово повернувся до свого житла.

За змістом касаційної скарги, засуджений просить скасувати вказані рішення в частині його засудження за ст. 395 КК України із закриттям справи через відсутність у його діянні складу злочину, оскільки судове рішення про встановлення адміністративного нагляду йому вручив не суд, а працівники міліції.

Крім того, стверджує, що проник у будинок ОСОБА_2 не з метою вчинення крадіжки майна, а щоб відіспатись, внаслідок чого його дії слід перекваліфікувати на ст. 162 КК України з відповідним пом'якшенням покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Твердження засудженого про відсутність у його діянні складу злочину, передбаченого ст. 395 КК України, є безпідставним, оскільки з матеріалів справи убачається, що він був присутній в судовому засіданні з розгляду питання про встановлення щодо нього адміністративного нагляду, у визначеному законом порядку ознайомлений із судовим рішенням та знав про обмеження, які свідомо порушив.

Отже, його дії за вказаним епізодом кваліфіковані місцевим судом правильно.

Висновки суду про те, що засуджений проник у будинок ОСОБА_2 саме з метою викрадення майна останнього, відповідають показанням потерпілого про те, що ОСОБА_1 підготував для викрадення речі, які знаходились у будинку, склав їх у пакет та намагався змотати кабель компресора, який демонтував та тримав у руках.

Ці висновки місцевого суду обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Покарання призначено засудженому з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, є справедливим, а підстав для його пом'якшення немає.

Апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та, у відповідності до положень ст. 377 КПК України вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни рішення суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.